Станіслав не розвинув цю думку, але в тому й не було
потреби. Орлик добре знав, що він має на увазі. На випадок
відкритого конфлікту з Росією, Орлик за підтримки татар і
турків мав підбурити до спротиву українських козаків і таким
чином не дати росіянам зосередити всі свої сили в Польщі.
Це був різновид стратегічного плану, накресленого ще Карлом
XII під час наступу на Петра І, й Орлик мав зіграти таку саму
роль, як 1708 р. Мазепа. Проте на відміну від Карла XII
Станіслав не збирався тримати свої контакти з Орликом
у таємниці. У разі згоди гетьмана колишній король поширив
би свою ідею про революцію в Україні при дворах Ганноверсь-
кої ліги як доказ того, що Росії важко буде опиратися його
обранню. Ось у такому контексті ідея української революції
проти «московського ярма» фігуруватиме при дворах і дипло
матичних канцеляріях Європи та Османської імперії аж до
двадцятого сторіччя.
Можна було б * сподіватися, що Орлик радо прийме Ста-
ніславову пропозицію як можливість воскреснути з політич
ного небуття Салонік і відновити боротьбу проти Росії. Але
лист із Франції не викликав у гетьмана захоплення. Вже
багато років провів він у безплідних намаганнях поширити
ідею революції проти росіян. Крім того, він ніколи не мав
великої довіри до Станіслава, позаяк сумнівався в його шан
сах на успіх і з великою підозрою ставився до мотивів екс-
короля та його союзників. Він уважав Станіславове звернення
до нього «політичною хитрістю, за допомогою якої вони
[тобто Станіслав і його французькі прибічники] хочуть
перетягти мене на свій і англійців бік проти Москви і, зловжи
ваючи мною, використати мене задля власної мети»9. До
того ж Лещинський закликав Орлика залишатися в Ос
манській імперії, а йому нічого так не хотілося, як її по
кинути.
Але досвід навчив гетьмана не нехтувати жодної можли
вості здобути підтримку. Тому він не відкинув Станіславових
пропозицій явно, а спробував задурити його двозначними
відповідями, сподіваючись, що Лещинський, маючи вплив на
французів, допоможе йому вирватися з Салонік. Отже, Орлик
подякував за відомості про нову ситуацію в Європі й запевнив,
що обов’язково візьме їх до уваги. Але, писав гетьман, якщо
Станіслав справді, бажає йому допомогти, він має переконати
французів, аби вони домагалися від Порти його звільнення.
Однак про революцію в Україні згадки в листі не було 10.
Невдовзі після того французькі посланці в Салоніках та
в Константинополі одержали вказівку чинити тиск на Орлика,
щоби він підтримував зв’язок зі Станіславом. 26 жовтня
1726 р. гетьман записав у своєму щоденнику: «В суботу
128