У ВИРІ ДИПЛОМАТИЧНИХ ІНТРИГ
Салоніки були для інтернованого не найгіршим місцем {,
Це був великий і гамірний порт, один із найважливіших
торговельних центрів Османської імперії. Там жили греки,
турки й жиди, і, що найбільше важило для Орлика, який
любив добре товариство й розмову, була чимала європейська
колонія — переважно французькі й англійські купці та кон
сули тих країн. Крім того, в місті була католицька церква, що
належала французам-єзуїтам. Торговий і космополітичний
характер міста був для гетьмана благом із кількох причин. Він
не тільки міг позбутися на якийсь час товариства мусульман,
але й мав доступ до найновішої інформації про політичні події
в Туреччині та в Європі. Оскільки Салоніки лежали на шляху,
яким багато грецьких купців і православних священиків подо
рожували в Україну та Росію й назад2, Орлик міг більш-менш
вільно орієнтуватися в подіях на Січі та в Україні.
Але ці переваги не усували того кричущого факту, що
гетьман цілковито залежав од милості Порти. Це була та
ситуація, якої Орлик завжди намагався уникнути. Тому від
моменту прибуття в Салоніки його головна мета полягала
в тому, щоби звільнитися від накинутої турками гостинності.
Роками гетьман слав Порті протести проти утримання
його в Салоніках, але марно3. Одначе 1725 р. відбулися дві
події, що віщували гетьманові зміни на краще. 28 січня помер
Петро І. Зі смертю невблаганного ц