козаків, які найбільше ремствували, продати рабами на галери 44. До 1722 р. відносини між запорожцями та їхніми зверхниками стали такими напруженими, що, коли почалися російсько-турецькі переговори щодо Персії, Ібрагім-паша на прохання хана порушив питання про можливість повернення запорожців на російську територію 45. Росіяни відповіли позитивно, але впливові елементи в Криму рішуче виступили проти цієї ідеї.
1724 р. головні мурзи повстали проти Саадет-Гірея. Цю так звану « аристократичну революцію » часто описували як внутрішній конфлікт між ханом і Кантиміром-мурзою, провідником могутнього клану Ширінів 46. Але якщо вірити Орликові та донесенням російських шпигунів у Криму, головною причиною повстання була * проблема запорожців. Обидва ці, ясна річ, не пов’ язані між собою джерела твердять, що мурзи збунтувалися й зібрали свої війська, « щоб хан не віддав
запорожців під російську владу, бо запорожці— наш перший захист проти росіян » 47. Мурзи також заявляли, що запорожці надто добре знають татарську оборону й загальну ситуацію в Криму, аби дозволити їм перейти до росіян 48. Урешті запорожці залишилися під протекцією Хана, але не Саадет- Гірея, якого зміщено, а його наступника— Менглі-Гірея II.
У далеких Салоніках Орлик, дізнавшись про плани повернути запорожців під владу Росії, застерігав Порту, щоб вона не вірила російським вигадкам про козаків і належно оцінювала їхнє військове значення: « Я не можу не вірити, що москалі зобразили це військо невідповідними барвами, випробовуючи будь-які засоби й напружуючи все своє вміння, щоб спонукати Високу Порту видати запорожців, перш ніж вони [ москалі ] почнуть війну з Високою Портою, аби під час неминучої війни українці не мали де прихиститися і з ким стати до спілки, щоби скинути їхнє ярмо » 49.
Орликове розуміння російських спонук і можливої ролі запорожців у близькому турецько-російському зіткненні було обгрунтоване. Він усвідомлював, що тогочасні намагання Петра І зліквідувати автономію України викликали широке невдоволення в країні й що опозиційні елементи в Гетьманщині можуть спробувати встановити зв’ язки і скоординувати свій опір із запорожцями й навіть самим Орликом. Йому було ясно, що, забравши собі запорожців, цар знищить традиційне ядро українсько) опозиції, яка, коли дати їй скристалізуватися, може залишити росіян дуже вразливими в разі російськотурецького зіткнення.
118