СМІХ _ STORIES
ІСТОРІЇ " ЛІНІЙКИ "
Сьогодні я розповім вам про одне з чергувань на " швидкій " свого друга.
Справа була десь на початку осені, коли я, будучи студентом 6 курсу, заступив на добове чергування в лінійну бригаду. Якщо хтось не знає, " лінійка " – це ті, хто всі вершки збирає. " Специ " – реанімація, кардіологія, діти. А ми, " лінійка ", горді лицарі нетрів і спальних районів, ескулапи підворотень, досягнувші вершин " Лондонського дна ". Розподіляв бригади старший лікар. А оскільки він нас всіх знає як облуплених, то ніколи двох ідіотів в одну команду не ставив. От і цього разу дістався мені лікарем Вася. Васю я сприймав як " маленьке зло ". Особливо він не шкодив, працювати з ним було неприємно, але терпимо. Він був маленьким, тихим, зацькованим і легкокерованим. Невеликого росту, сутулий і кіпішний, прокурені жовті вуса і великі окуляри прикрашали його сумне зморщене личко хронічного алкоголіка.
День ми відпрацювали спокійно і до вечора вже трохи притомились. Черговий виклик прийняли, коли тільки-тільки почали підступати сутінки. Виклик легкий: такі, зазвичай, закінчуються лише спокійним транспортуванням в стаціонар і не більше. " Перші пологи ", ну що там може бути? Вони ж не другі і не треті, перші займають який час, в нормі відлік на години йде, породілля тим часом чекає нас вже зібрана і з речима. Хвилин за 5 під’ їхали, Васьок закурив – я зрозумів, що топтати свої штиблети він не намірений, і я, як наймолодший, почемчикував за адресою. Квартира на 2 поверсі, стукаю, відкриває хлопчина років 1 6.
" Привіт, – кажу – де породілля?" Запускає мене в дім, очі перелякані. Думаю, синок, певне, або племінник. То де ж породілля? – питаю. Тамкаво, – вказує пальцем на закриті туалетні двері.
І тут в голові в мене ніби тривожний вогник загорівся. Щось мені відразу розподобалась ця адреса. Якщо хтось не знає: в активній фазі пологів жінка відчуває позиви, схожі з актом дефекації. Стукаю в двері: Мадам, що ви там робите? Какаю! – відповідає плаксивий дівчачий голос.
Ну і що маю робити? Не вибивати ж двері. Кричу, щоб негайно виходила. Клацає замочок, виходить малявка того ж віку, що й хлопчина, живіт-гарбуз, ручки тремтять, мордочка вся в сльозах. Ах ти ж так тебе через кочергу, то
30