ТИ ТОЧНО ТОЙ, КИМ БИ ХОТІВ БУТИ
FREESTYLE
Вступаючи до нашого університету, я літала в ілюзорному світі, в якому переконувала себе, що буду рятувати життя, допомагати людям, які зневірилися, дарувати надію тоді, коли шанси на життя настільки наближені до нуля, що нулем я їх не називаю тільки з поваги до спеціального розділу математики, який вивчає зникаючі малі величини. Ось такі собі " рекламі слогани " й були вирішальними у виборі майбутньої професії. Чи просто це перспективна професія? Ні. Ні. Ні.
" Я хочу працювати заради ідеї та можливості бути корисною цьому світові, всеодно багато грошей тут не заробиш "
Отож, з кожним роком, я все більше починаю вагатися й шукати далеко не таку ідеалістичну мету, як в 1 5-1 7 років, щоб закінчити цю нелегку й тернисту дорогу. Перший і головний фактор – це гроші. Будьмо реалістами. Ми можемо любити свою працю, але основний стимул – це папірці із номіналом. Будь-яка адекватна людина хоче, щоб її роботу оцінювали і хвалили, як належить. Найкращий варіант – фінансова винагорода. Зі мною дехто не погодиться, але свою сім ' ю Ви будете годувати повагою і гарними словами?
А в скількох напрямках я вже розчарувалась! Не тому, що на якихось кафедрах нас змушували вчитися, адже все залежить від викладача: подобається – вчиш. Однак, є такий тип викладачів, назвемо їх " рекетирами "( і я не про хабарі, бо їх в нас в універі немає), які хочуть від тебе ідеального знання навчального матеріалу, але взамін тобі нічого не розкажуть і не допоможуть. Є й такі, хто буде віддаватися Вам повністю, і навіть якщо Ви прийшли " нулячі " на пару, то додому повернетеся із немалим багажем знань. Нажаль, другого типу значно менше. А особливу когорту складають викладачі неклінічних кафедр. Я думаю, пояснювати і згадувати їх не потрібно, бо в голові одразу прозвучав у кожного свій салат-олів’ є з різних предметів. І все разом шепоче тобі в голові: " І треба тобі того було?", " От закінчу й покажу, що не вигнали ні після 1го КРОКу, ні після 2го КРОКу, а тим більше 3 го!". І от Ви вже вчитесь не заради колишньої благородної цілі, а щоб щось комусь довести, а такий підхід щастя не приносить.
Медицина, звісно, складна галузь, психологічно і розумово. Але і вона залишає місце для творчості. Тим більше, що медики – високоінтелектуальний прошарок населення. Ви тільки задумайтесь: Лук ' яненко, будучи шикарним про-
1 6