мо її на майбутнє! І після отриман-
ня даних анамнезу і фізикального
обстеження керівник може вида-
вати дані додаткових методів об-
стеження і здійснювати контроль
виконаної роботи. Таким чином,
ми не те що виконуємо сповна
необхідні навички, а й готуємо мо-
лоде світило до зустрічі зі справж-
нім пацієнтом, але вже в ролі
самостійного лікаря. До того ж,
якщо діагноз і лікування виявиться
правильним, то досить таки дода-
мо йому впевненості і самооцінки,
а при неправильному – страху і
відповідальності за життя і здо-
ров’я людини.
Однак, на шляху реалізації даного
задуму виникають певні перешко-
ди, як от обов’язкове динамічне і
оперативне оновлення даних про
наявних хворих у відділенні та
перевірка правильності виконаної
роботи, що потребує немалих до-
даткових зусиль і часу, а також
кадрових ресурсів, які зможуть це
забезпечити. Без цього діяльність
такого задуму буде просто немож-
лива. Знайдеться, мабуть, ще не-
мало питань, на які я не зможу
знайти відповіді, або які, можливо,
заперечать дану ідею. Це і не так
важливо. Важливіше, на мою дум-
ку, все ж спробувати досягти біль-
шої зайнятості і більшої ясності на
практичних годинах, нехай і в ін-
ший спосіб.
Суть його полягає в тому, що
практиканту дається тільки ПІБ
хворого і номер його палати. Далі
"прелікар" має заповнити скоро-
чений варіант медичної карти
стаціонарного хворого. Ніякої зай-
вої рутинної писанини – залиши-
"...голові студента не можна
паморочитися!"
Ярослав Рейтмаєр
15
зможеш слідувати і який надасть
тобі максимальну ефективність і
користь та вбереже від бездіяль-
ності. Саме вона (хоч і не первин-
но), на мою думку, є основною
вадою практики. Адже виходить
так, що студент досить таки віль-
ний у своїх діях, відповідно, і його
статус залишається мало зрозумі-
лим як для нього самого, так і для
лікарів відділення. І навіть при
його бажанні, шляхи до здобуття
певних навичок і досвіду є досить
сумнівними і неясними. Саме тут
варто зазначити, що 1 00% годин
дисципліни "Лікарська практика"
належать тільки студенту (СПРС),
що, очевидно, означає волонтер-
ський характер стосунків між прак-
тикантом і лікарем. Підтверджен-
ням цьому є те, що практика
проходить по-різному у різних від-
діленнях. Тобто ціль (навички і
вміння, які зафіксовані у зведе-
ному цифровому звіті), ми маємо
єдину, а от шлях до неї може про-
ходити навіть через поле (на-
приклад, пшеничне), а це не зов-
сім зручно тобі, та ще й урожаю
шкодить. І тут (вірніше збоку), я
пропоную побудувати магістраль
"Базовий керівник – Ціль" , або,
якщо залишити в спокої ті бідні
метафори і твою фантазію, ал-
горитм проходження практики.