Листи Дмитра Дорошенка до Михайла Грушевського Lysty_Dmytra_Doroshenka_do_Mykhaila_Hrushevskoho | Page 3

ЛИСТИ ДМИТРА Д О РО Ш ЕНКА ДО М И Х А Й Л А ГРУ Ш ЕВСЬКО ГО
509
Росії. Його великі наукові і громадські заслуги, його надзвичайний
організаційний талант, створили йому великий авторитет і глибоку
пошану. Він був у наших очах символом всеукраїнського єднання, його
слово було для нас усіх за тих часів законом. З прибуттям Грушев-
ського до Петербургу, всі підпорядкувалися йому без застережень, і він
став ідейним провідником як редакції “Українського Вісника”, так і
“Української Парляментарної громади”3. Для студента Д. Дорошенка
М. Гру шевський в той час був справжнім будівничим Нової України й
взагалі науковим і політичним вождем українства. В цьому контексті
краще зрозуміємо співпрацю двох діячів до 1914 року.
Листи Дорошенка чемні та ділові, без жадних емоційних
відступів. В них обговорюються різні справи, пов’язані з його діяль­
ністю. Тепер постає питання “першого” листа Д. Дорошенка до М.
Грушевського. Цей лист з архівного фонду № 1325 датований 26
лютого 1903 року та підписаний Дорошенком я к студентом універ­
ситету (№ 1). Беручи до уваги статті Д. Дорошенка в ЛНВ в 1900-1901
роках, можна здогадуватися, що він писав М. Грушевському і раніше.
Також вважаємо, що повинні існувати листи Дмитра Івановича
за 1904-1905 роки, але їх поки що не віднайдено. В 1904 році Доро­
шенко брав участь в українських університетських курсах у Львові, де
безпосередньо запізнався з М. Грушевським. Знаємо, що Михайло
Сергійович висилав Дорошенкові свої книжки (лист № 2 від 6 травня
1906 року). Також Дорошенко часом знаходив для Грушевського цінні
матеріяли для ЛНВ та інших серійних видань. Наприклад, у листі від 5
листопада 1908 року він писав, що віднайшов спогади В.Я. Яновського
- учасника герциговинського повстання, і рекомендував їх до друку в
ЛНВ4. В листах також знаходимо цікаву інформацію про старання Д.
Дорошенка й Юрія Тищенка (П. Лаврова), заснувати в Катеринославі
українську книгарню (№ 6). Вони вважали, що книгарня була б
“українським пунктом” для поширення видань.
У 1913 році Грушевський запросив Дорошенка стати
секретарем Українського Наукового Товариства в Києві. Дорошенко
згадує в листах про видавничі справи УНТ (№ 9), а також про допомогу
у збиранні матеріялів для “Наукових Записок” УНТ (№ 10, № 11, №
12). Цікаво згадати, що Д. Дорошенко дав Грушевському дозвіл на
підписання якоїсь статті його іменем (№ 14). Це свідчило про взаємне
довір’я істориків. У спогадах Дорошенко згадує, що в 1913 році
допомагав Грушевському в розгорненні науково-видавничої діяльносте
УНТ. Він пише, що в цьому часі мав змогу придивитися до праці
Грушевського зблизька і “просто дивувався його невтомній енергії,
3 Там же, стор.83.
4 Ці спогади появилися в ЛНВ, Василь Яновський, “Спогади У країн ця-
Волонтера про повстання в Герцеговині 1856-7 років”, ЛНВ, 1911, т.55.