Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 74

— 44 —
зразу береть ся до зброї. До повстання тре
ба підготовитись, умовитись, треба, шобЯусї
порозуміли ся та погодились, треба інїнИЯТО -
рів, ватажків і т. ин. То-ж як не сила удер­
жатись на місці, народній маса волить перей­
ти куди-инде, аби позбути ся утисків і угнїту.
Таким робом трапляють ся хвилини, коли на­
род роздратований, але не повстає. Він шукає
невтрального виходу: як дозволяє топогра­
фія, він кидаєть ся на еміґрацию, шукає лег­
кої пути, щоб таким утїканєм запобігти сво­
йому лиху. Еміґрация стає дорогою до ком­
промісу, палїятивними заходами проти на-
роднього лиха.
Те саме стало ся і у нас. На початку
XVII в., коли неможливо стало жити на ста­
рому місці' із стародавніми умовами, більш
енерґічні люди з народньої маси кинули ся
тікати на південь, де лежали ніким незасе-
лені сгепи: теперішний новоросийський край,
херсонська і катеринославська губернії. На­
род кидаєть ся. туди, шукає там осель, де-б
уряд і шляхга не мали змоги орудувати ним.
Хто селив ся тут, тим самим приставав до
вільної запорожської громади.
Таким робом стає зрозуміло, через що
так швидко росте Запорожжє. Е р и х Л я с о -
та, посол Рудольфа II., німецького цїсаря,
(р. 1594) сьвідчить, що козаків було там шість