— 163— д и ч е в і( 1704.) та замісць ради заарештував його.
Дуже чудно наскочив Мазепа на таку реакцию у третє. Протест сей зявив ся сер е д м о л о д о ї старшини. Се був рух край нього демократизму, але дуже слабий. На чолї сього руху стояв П е т р и к, наскільки можна дізнати ся, непризнаний син гетьмана. Він був військовим канцеляристом. Ся ранга дуже важ на: коли перевести на сучасні ранги, то у нас відповідає вона членови ради міністрів. Сей Петрик кинув Мазепу і обявив народові, що треба стати проти старшини і панів, а в купі з тим і проти московського уряду, що підтримував їх. Для сього він зробив спілку із кримським ханом. До Петрика пристали Орельські сотні ', остання кольонїзация на лівому березї з Брацлавщини, що заняла землї між Ворсклом і Ореллю. Але Петрик програв справу. Мазепа вийшов із військом, у битві під П е р е в о л о ч- н о ю Петрика вбито,- а орельських сотників заарештовано і вислано до Батурина. Там
військова рада засудила їх на смерть.
Все лихо Мазепи залежало від того, що він ігнорував народні інтереси, а може не розумів їх, а мрів тільки про установленнє на Україні аристократичної держави. Коли-б Ма *