Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 181

— 151 —
стантинівський повіти. Нарешті і тут не стає
місця. Тодї починають переселятись у Сло­
бідську Україну, на яку складала ся сучасна
Харьківська ґубернїя і південна половина
Воронїжської і Курської губернії. Ся еміґра-
ция зустрінула ся тут із другою еміграцийною
хвилею, що вийшла ще до часів Хмельниць­
кого. Друга хвиля була більш численна і не­
забаром обидві хвилї злили ся.
Кінчаєть ся Руїна дуже оригінальним
і дипльоматичним фактом. Усї три держави,
що вели поміж собою боротьбу на Україні',
втомили ся. Росийський уряд, заволодівши
цілком лівобережною частиною України, від-
рікаєть ся від решти, думаючи, що так йому
красше буде. Иньші держави, дуже втомлені
боротьбою, на сьому теж заспокоюють ся.
Як наслідок замирення межи державами ли­
шили ся дві умови. Перша умова року 1667.,
се так званий Андрусівсьвий шир, після якого
Україна розділила ся Дніпром на дві частини,
на правобережну і лівобережну. Перша дістала
ся Польщі, друга Москві. Маленький виїмок
із сього робить місто К и ї в із невеличкою
териюрисю; він переходив на два роки
до Москви, хоч і лежав на правому березі'
Дніпра. Але він уже ніколи не вернув ся до
Польщі. Другу умову зроблено у вісімдесятих
роках, — трактат м о с к о в с ь к и й р. 1680.,