— X—
польсько-українських відносин, найважнїїца: Огляд істориї великого князівства Литовського; він доведений до смерти Ольгерда. Рівночасно бере Ан-ч участь у ріжних наукових виданях Київа і иньших міст.
Се все історичні працї.( Як розумів Антонович історию— се буде у другій частині ' сього переднього слова). Та майже рівночасно, бо 1870. р., зачинає він займати сяіархеольог і є ю; тодї то у „ товаристві Нестора-лїтописця " у Київі виступає він із рефератом про українські могили. Від того часу нї один археольогічний зїзд на Україні ' не обходить ся без участи Антоновича. Він сам збирає великий археольогічний матерял, оголошує працї на основі зібраного матерялу і тими працями здобуває для української археольоґічної науки визначне місце.
Але й етнографія займала немало нашого вченого. Його праця: „ Історичні піснї у к р а ї н с ь ког о народ у“, зроблена у купі з М. Драгомановим і видана у Київі 1874 і 1875. р.— се такий важний твір, що без нього не може обійти ся ніхто, хто тільки займаєть ся українською словесністю. Важна й його розвідка про „ Чари на Украї н ї“; у нїй знайомить нас автор із відносинами українського суспільства до забобонів( вий