Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 14

— VIII —
славну „С п о в і д ь“. Головні думки „Споивді"
такі. Поляки на Україні- мають дві точки до
виходу: полюбити нарід, серед якого живуть
пройняти ся його интересами, в е р н у т и с я
д о н а р о д н о с т и , покинутої їхніми пред­
ками і р о б о т о ю у к о р и с т ь т о г о н а ­
р о д у направити те лихо, якого наробили
тому народови їхні- предки, або, коли у них
на те не стане сил, переселити ся у Польщу,
у землю, заселену польським народом —
инакше не позбудуться вони ніколи закиду, що
вони к о л ь о н ї с т и, які живуть із праці- чу­
жих рук, які загороджують дорогу до розвитку
народови, в хату якого вдерли ся непрошені.
Антонович рішив ся на перше, бо лекше йому
було зректи ся шляхетських звичок, серед
яких зріс, ніж покинути народ, між яким ви­
ховав ся, біду якою пізнав, який полюбив
більш за шляхетські привички.
Справившися зі шляхтою та-своїм „від­
ступництвом від Польщі", Антонович не за­
жив таки спокою. В рік потім вибухло поль­
ське повстанне (1863), а за ним настали для
українства дуже прикрі часи, які тяжко від­
били ся і на Антоновичеви. Уряд став дошуку­
вати ся в українськім руху сепаратизму, що
нїби то Українці- хотять відбити ся від Росиї.
Паде „Основа", зачиняють недільні школи,
спадають утиски на друковане українське