Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny

— VI — по оборонї працї „Нарис істориї великого князівства Литовського" він стає дїйсним професором, яким лишаєть ся по 1890. р. Того року йде Антонович у пенсию і про живає у Київі до смерти, до 21. березня 1907. р З дитинства бачив Антонович таке: па ни, до яких лічила ся і його сїмя, говорять по польськи і дивлять ся із погордою на мужиків, які говорять по українськи і мовчки двигають на собі ярмо панщини. Такий стан, видавав ся йому неморальним. З роками стали дозрівати у нього думки, які виявили ся вже за університетських часів у т. зв. „хлопоман- ськім руху". Сей рух проявив ся серед гуртка- польської молодежи Правобережя у 50-роках XIX. с. симпатиями до недолї українського простолюдя і охотою помагати йому в його не достатках та бідї. До того руху пристав і Ан тонович. Щ об красше пізнати народ,, він і Рильський наймали собі на вакациї під воду і обїздили українські села. Так пізнали вони Київщину, Волинь, Поділе, частину Бе сарабії, Катеринославщини, Харківщини та Херсонщини. Під впливом тих поїздок симпатиї до українського народа стали перероджувати ся у національну сьвідомість, яка ще більш зрос ла, коли деякі з хлопоманів, а між ними і Антонович, попали у київську українську

Коротка історія козаччини Korotka_istoriia_kozachchyny | Page 12