Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л ід у
ди гуманных идей; обвинение неприятных автору лиц и народов в деспотизме, необразованности, варварстве, наклонности к обману, трусости, глупости;— тем же, которых автор берет под свое покровительство, приписываются все противуположные этим приятные качества. Второе отличие: обилие в них анекдотов; простые, обыкновенные события украшаются фантазией. Необходимый для всего этого талант не всегда имеется у авторов фальшивых летописей, так что поэзия их рассказов и либеральные проповеди человеку с серьезным взглядом являются пошлыми, потому уже, что чересчур искусственны, но для необразованной массы они более доступны, чем серьезные исследования. К разряду таких летописей принадлежит История Русов, сочиненная при том человеком без таланта, вовсе не либеральным, но крайне озлобленным. [...] Пользовалась же она так долго незаслуженным авторитетом, вероятно, как от сочувствия общества к отрицательному направлению, так с другой стороны от крайнего невежества тех, среди которых был выпущен подобный памфлет » 96.
Карпов не просто хотів зруйнувати репутацію « Історії русів » як джерела, він різко критикував її літературні якості і емоційно заперечував ідеологічне забарвлення. Градус статті пояснюється тим, що Карпов був професійним істориком, ретельно працював з первинними архівними документами і обурювався, що багато людей так довго можуть вважати історичну містифікацію легітимним історичним джерелом. Інші мотиви Карпова пов’ язані з ідеологією. Він вважав « Історію русів » ударом по російській нації і спробою поширити небезпечні ліберальні ідеї. Після польського повстання 1861 року і заборони україномовних видань у 1863-му російські націоналісти на зразок Михайла Каткова вели кампанію проти справжньої і уявної діяльності польських і українських активістів та російської радикальної і ліберальної інтелігенції. « Історія русів » здавалася Карпову рупором ідей, спільних для тих, хто, за його словами, виступав за « отрицательное направление » в російському політичному дискурсі.
96 Карпов, Геннадий. Критический обзор разработки главных русских источников, до истории Малороссии относящихся, за время: 8-е генваря 1654— 30-е мая 1672 года.— М., 1870.— С. 44-45( цитата), 118-120.
96