Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л ід у
ния ее царю Алексею Михайловичу ». Там він порівняв фрагменти « Історії русів » про ранню історію козацтва з іншими джерелами і назвав повідомлення анонімного автора « баснями ». Інформація Кониського, що козацький гетьман XVI століття Дмитро Вишневецький допомагав московській армії в обороні Астрахані від турків 1577 року, не підтверджується російськими джерелами, доводив Соловйов, а повідомлення, що на Берестейській унії 1596 року був присутній єпископ чернігівський, безпідставне, адже Чернігів тоді належав Московії, а не Речі Посполитій88.
Викриття Соловйова шокували шанувальників « Історії русів », але для уважних дослідників сюрпризом не стали. Дмитро Бантиш- Каменський дуже вибірково використовував дані « Історії русів », коли, готуючи до публікації друге видання « Истории Малой России »( 1830), вперше ознайомився з цим текстом. У 1834 році Ізмаїл Срезневський, перший публікатор уривків з « Історії русів », також назвав її повідомлення « баснями ». Срезневський, сам автор літературних містифікацій, знав, про що говорить. Пантелеймон Куліш сумнівався в надійності трактату щонайменше з 1846 року, коли скаржився московському історику і філологу Михайлу Погодіну на рішення Бодянського опублікувати його: « Не розумію тільки, чому друкування історичних українських джерел почато від літопису Кониського, коли маємо джерела в строгішому смислі слова, себто історичні твори ». Потенційні проблеми з авторством Кониського були очевидні вже для Олександра Пушкіна. 1836 року він звернув увагу на численні й детальні батальні сцени в рукописі, нібито написаному архієпископом. Він пояснював цю суперечність шляхетним походженням Кониського: « Видно, что сердце дворянина еще бьется в нем под иноческою рясою ». Пушкінська ремарка виявилася пророчою, але в той час ніхто детальніше не цікавився питанням авторства89.
88 Соловьев С. М. Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу // Отечественные записки.— 1848.— № 11.— С. 1-34; № 12.— С. 147- 166; 1849.— № 2.— С. 215-270, тут 270.
89 Возняк М. Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика(« Исторія Русовъ » у літературі й науці).— Львів-К., 1939.— С. 36-39; Пушкин А. С. Собрание сочинений Георгия Кониского, архиепископа Белорусского // Пушкин А. С. Полное собр. соч.: В ю т.— М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1949-- Т. VII.- С. 336.
92