Ч а с т и н а п е р ш а . З а г а д к а
сійські агенти і доправили в Петропавловську фортецю. Потім його
відправили у Якутськ, де він і помер, провівши на засланні шіст
надцять років. «Войнаровский» виявився пророчим твором, якщо
не для самого Рилєєва, то для його товаришів, яких після поразки
декабристського повстання заслали в Сибір25.
Найпровокативніша особливість поеми — образ старого ко
зацького гетьмана. У передмові до поеми, яку написав Олександр
Корнілович, Мазепа, цілком у традиції російської імперської істо
ріографії, постає своєкорисливим зрадником. Але у самом у тексті
поеми гетьман часто виглядає щирим патріотом своєї батьківщ и
ни, готовим віддати життя боротьбі з тиранією. Саме такий образ
гетьмана постає з епізоду, де Войнаровський згадує свою першу
зустріч з дядьком, на якій обговорювали повстання проти царя. Ри-
лєєвський Мазепа каже юному племіннику:
Шаг этот дерзок, знаю я;
От случая всему решенье,
Успех не верен, — и меня
Иль слава ждет, иль поношенье!
Но я решился: пусть судьба
Грозит стране родной злосчастьем, —
Уж близок час, близка борьба,
Борьба свободы с самовластьем!26
Уривки з поеми, а потім і цілий твір (з суттєвими цензурними
купюрами) публікувалися 1824 і 1825 року, і публіка зустріла цей
твір дуже тепло. До його шану вальників належав Олександр Пуш
кін. Але звучали й критичні відгуки. У приватному листі за квітень
1825 року Павло Катенін, ще один вільнодумець, висланий з Петер
бурга задовго до повстання 1825 року, писав знайомому: «Все это
копии с разных байроновских вещей, в стихах по новому образцу.
Всего чуднее для меня мысль представить подлеца и плута М азепу
каким-то Катоном»27.
25 Див.: Винар, Любомир. Андрій Войнаровський: історичний нарис. — М ю нхен-
Клівленд, 1962.
26 Рылеев К. Ф. Войнаровский //Рылеев К. Ф. Полное собр. соч. — М.-Л.: Academia,
1934 - — С. 213-214; Корнилович А. Ж изнеописание Мазепы // Рылеев К. Ф. Сочинения
и переписка. — С. 91-96.
27 Цит. за: Маслов В. И. Литературная деятельность К. Ф. Рылеева. — К., 1912. —
38