Ч а с т и н а п’ я т а. Р о д и н н е к о л о
шала черниговского Степана Михайловича Ширая ». Бантиш-Каменський імовірно отримав цей рукопис ще до від’ їзду з України, адже його було згадано в записці про права козаків, підписаній Рєпніним восени 1824 року— перша відома сьогодні згадка про існування « Історії русів » 438.
Записка генерал-губернатора від 1824 року показує, що цей текст був відомий не тільки Бантишу-Каменському, а й власне Рєпніну і вплинув на них обох. Однак « Історія русів », на відміну від твору Бантиша-Каменського, являла собою старшинську версію історії України, якою праця Бантиша так ніколи і не стала. Судячи з активного переписування « Історії русів », вона припала до душі колишній козацькій старшині і продовжила давню традицію створення і поширення історичного знання в рукописній формі. Ця традиція охоплювала не тільки відомі козацькі літописи першої половини XVIII століття, як-от Самійла Величка і Григорія Грабянки, а й місцеві стародубські твори— літописи Романа Ракушки-Романовського( Самовидця), Григорія Покаса з Почепа, Федора Манківського з Шептаків і [ Архипа ] Худорби з Погребків під Новгородом-Сіверським439.
Добрий приклад відмінностей між « Історією русів » та працею Бантиша, коли йдеться про ставлення до них нащадків козацької старшини, подає один із записів у щоденнику Михайла Погодіна, про який уже йшлося вище. За кілька тижнів до цитованого раніше запису про настрої в малоросійському суспільстві, що їх поділяв і автор « Історії русів », у травні 1822 року Погодін відвідав Костянтина Калайдовича, одного з провідних дослідників руських літописів. Судячи з щоденника, вони говорили « об Истории Малой России, изданной Бантыш-Каменским. При этом Калайдович сообщил, что Кочубей не хочет, чтобы там было говорено о жене полковника Кочубея, при Петре имевшей связь с Мазепой; также оно письмо сего последнего, в коем он укоряет Кочубея в том, что тот, выведенный
438 Бантыш-Каменский Д. История Малой России.— М., 1830.— С. х; Дячук, Леонтій. Записка про малоросійських козаків Миколи Рєпніна-Волконського // Четверта академія пам’ яті професора Володимира Антоновича.— К., 1999.— С. 117-140.
439 Бовгиря А. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII століття. Списки та редакції творів.— К., 2010.— С. 136-148,250,257,263,278,287,296.
372