Ч а с т и н а п’ я т а. Р о д и н н е к о л о
минув. Згодом Трощинський став чільною фігурою місцевих « лібералів », серед яких були й майбутні учасники повстання декабристів.
Стосунки Степана Ширая з Рєпніним розвивалися схожою колією. Спершу Ширай мав добрі стосунки з губернатором, той тричі підтверджував кандидатуру Ширая на посаду предводителя чернігівського дворянства. Але період приязні скінчився 1826 року, коли Рєпнін заарештував кількох чернігівських дворян за дрібний конфлікт довкола дворянських виборів. Про справу доповіли Миколі І, той вирішив, що Рєпнін перестарався. Рєпнін своєю чергою вирішив, що Ширай, відсутній під час виборів, має заплатити за це приниження. Він усунув генерал-майора з посади, покликавшись на його вік та хвороби, які начебто заважали йому виконувати службові обов’ язки. Ймовірно, це був тільки привід, адже між ними існували й інші розходження. Відомо, що Ширай різко критикував рекрутську систему, коли в місцевих дворян забирали кріпаків в ім перську армію. Судячи зі щоденника Михайла Погодіна, малоросійські дворяни були цим дуже незадоволень Багато хто пам’ ятав старі добрі часи, коли військова служба лишалася прерогативою козаків і не шкодила економічним інтересам поміщиків. Ширай писав петиції в Петербург в обхід Рєпніна і кидав відкритий виклик його владі.
Рєпнін не подарував такого непослуху. Він не допустив Ширая до виборів у 1828 і 1829 роках. Коли Ширай прибув у Чернігів на вибори 1829 року, Рєпнін надіслав цивільному чернігівському губернатору листа, в якому писав:
До сведен и я м о его дош ли слухи, ч то С. М. Ш ирай приехал в Ч ернигов и ж елает при предстоящ и х вы борах вступ и ть в долж н ость губернского марш ала. После жалобы, принесенной им на меня Государю И мператору, не н ам ер ен я д о п усти ть его к долж н ости на ны н еш н ее тр ехл ети е, но если дворянство и зберет его на будущ ее и он перем ен ит свое п о вед ен и е, то рад б уду утвер д и ть в он ой. П очем у я п окорн ей ш е прош у В [ аше ] П р [ евосходительст ] во и звести ть м еня о сем д о приезда м о его в Ч ернигов для соображ ения, ибо я весьм а буду благодарен, если В [ аше ] П р [ евосходительст ] во найдет случай дать ем у о сем почувствовать434.
Рєпнін виграв, і Шираю не дали залишитися на наступний термін, але він ніколи не здавався. Вперту боротьбу Ширая з генерал-губер
434 Цит. за: Письма графа В. П. Кочубея к М. М. Сперанскому // Русская старина.— 1902.— Т. 12.— Кн. 4.— С. 312.
368