Розділ 16. Впливовий зять
пан Ширай розповідав Олексію Кубареву. Судячи з цих розповідей, Ширай зі своїм колишнім командиром Суворовим були невисокої думки про імператора Павла. Згідно з історією, почутою від Ширая, « Суворов также сказал одному генералу, привезшему ему какое-то известие от Павла: скажите от меня, если можете, Государю, что жизнь моя в его руках, но слава моя выше его ». Суворов якось написав Павлу про своїх колишніх підлеглих, які розійш лися із законом: « голова моя часто летала под смерть при вашей Матушке; если нужна она теперь для спасения сих несчастных, она готова ». Більшість історій стосувалися катерининських часів. Наприклад, про те, як Ширай прийшов до Суворова невдовзі по тому, як оголосили про смерть Катерини II. Засмучений Суворов нібито зустрів Ширая такими словами: « ах проклятые стихотворцы, ах злодеи, как можно им верить. Вот говорили, что Екатерина бессмертна, а она умерла » 418.
Ширай явно дорожив спогадами про минуле. Коли 1826 року Ширая з нагоди коронації імператора Миколи І нагородили орденом св. Володимира третього класу, він відмовився його прийняти. Щоб отримати цю нагороду, треба було здати орден св. Володимира четвертого класу, який він отримав з рук Катерини II. Побачивши його вперше з цим орденом, Суворов спитав, що це означає. Ширай не поступався Суворову дотепністю і відповів: « Значит, что я храбр, да не вельми ». Ці слова моментально рознеслися по всій армії. Ширай хотів сказати, що справді хоробрим солдатам дають орден св. Георгія, але свій « не вельми храбрый » орден здавати не захотів. Якби це був звичайний випадок, то Шираю довелося б узяти орден св. Володимира, адже начальство вирішувало, кому який клас давати. Але Ширай зв’ язався із впливовим петербурзьким покровителем, і у вересні 1826 року замість ордена св. Володимира третього класу йому дали орден св. Анни першого класу.
Він дуже пишався цією нагородою. На єдиному відомому нам портреті Степана Ширая відставного генерал-майора зображено із зіркою і стрічкою ордена св. Анни. Сучасники згадували розкішні бали і обіди у Шираїв, на які господар « являлся в нанковом сюртучке с Анненскою звездою ». Говорили таке: « Получение этой награды он
418 Барсуков Н. Жизнь и труды М. П. Погодина.— СПб., 1888.— Т. і.— С. 135. Дневник Михаила Погодина, т. і, запис від 3 жовтня 1821 р. і 19 лютого 1822 р.
353