Розділ 16 . Впливовий зять
пан Ширай розповідав Олексію Кубареву . Судячи з цих розповідей , Ширай зі своїм колишнім командиром Суворовим були невисокої думки про імператора Павла . Згідно з історією , почутою від Ширая , « Суворов также сказал одному генералу , привезшему ему какое-то известие от Павла : скажите от меня , если можете , Государю , что жизнь моя в его руках , но слава моя выше его ». Суворов якось написав Павлу про своїх колишніх підлеглих , які розійш лися із законом : « голова моя часто летала под смерть при вашей Матушке ; если нужна она теперь для спасения сих несчастных , она готова ». Більшість історій стосувалися катерининських часів . Наприклад , про те , як Ширай прийшов до Суворова невдовзі по тому , як оголосили про смерть Катерини II . Засмучений Суворов нібито зустрів Ширая такими словами : « ах проклятые стихотворцы , ах злодеи , как можно им верить . Вот говорили , что Екатерина бессмертна , а она умерла » 418 .
Ширай явно дорожив спогадами про минуле . Коли 1826 року Ширая з нагоди коронації імператора Миколи І нагородили орденом св . Володимира третього класу , він відмовився його прийняти . Щоб отримати цю нагороду , треба було здати орден св . Володимира четвертого класу , який він отримав з рук Катерини II . Побачивши його вперше з цим орденом , Суворов спитав , що це означає . Ширай не поступався Суворову дотепністю і відповів : « Значит , что я храбр , да не вельми ». Ці слова моментально рознеслися по всій армії . Ширай хотів сказати , що справді хоробрим солдатам дають орден св . Георгія , але свій « не вельми храбрый » орден здавати не захотів . Якби це був звичайний випадок , то Шираю довелося б узяти орден св . Володимира , адже начальство вирішувало , кому який клас давати . Але Ширай зв ’ язався із впливовим петербурзьким покровителем , і у вересні 1826 року замість ордена св . Володимира третього класу йому дали орден св . Анни першого класу .
Він дуже пишався цією нагородою . На єдиному відомому нам портреті Степана Ширая відставного генерал-майора зображено із зіркою і стрічкою ордена св . Анни . Сучасники згадували розкішні бали і обіди у Шираїв , на які господар « являлся в нанковом сюртучке с Анненскою звездою ». Говорили таке : « Получение этой награды он
418 Барсуков Н . Жизнь и труды М . П . Погодина . — СПб ., 1888 . — Т . і . — С . 135 . Дневник Михаила Погодина , т . і , запис від 3 жовтня 1821 р . і 19 лютого 1822 р .
353