Козацький міф Kozatskyi_mif_Istoriia_ta_natsiietvorennia_v_epokh | Page 347

Ро зд іл 16. Впливовий зять ви. Виявилося, що Ширай не тільки перебрав контроль над посагом Уляни, а й покинув її, виїхав зі свого маєтку в Солові і оселився у Стародубі. Як пояснити таку поведінку? Ширай стверджував, що став жерт­ вою дій Уляни, а сам ні в чому не винний. Він не міг далі жити в одному домі з гулящою і божевільною жінкою. «...Видеться воспре­ щают мне права гражданские, — писав Ширай Немировичу-Дан- ченку, — жить в одном доме — испуг, страдание и многие предосто­ рожности, ибо свежеперехваченная переписка состоит в желании мне смерти, в похищении имущ ества и в похоти скотской; клянусь всемогущ им Богом, что я не имею никакой ненависти за все мне сделанное, признавая все то за произведения злых духов; болезнь, притом неутолимая, к мерзостям без разбора, тревога ежечасная в доме, привлечение со всех сторон мошенников, разврат домаш них и беспрестанно подвергать себя опасности — все это заставило бы меня давно принять другие меры, если бы я не уважал прав чело­ вечества и не боясь гнева Господня, потому что там нет преступле­ ния, где творится невольным побуждением». Відставний генерал стверджував, що не мав наміру заволодіти посагом Уляни: «вла- деем ое мною имение для зависти кажется быть только стромким [огромным], но мое собственное превосходит вдвое; не для прихо­ тей и тщеславия, а для благосостояния детей моих я должен сохра­ нять и защищать его от всякого неправого притязания»406. Що Степан Ширай мав на увазі? Багато родичів і сусідів Ши­ раїв відгукнулися про Уляну як про жінку «умную, кроткую и д о ­ бродетельную», мовляв, характер вона мала «тихий, скромный, благородный». Але дехто пам ’ятав іншу Уляну Ширай. У 1840-х роках, після Уляниної смерті (вона померла 1839-го), один з сусі­ дів Шираїв, колезький асесор Ж ивоткевич розповідав суддівським чиновникам, які з’ясовували родинні усобиці Шираїв, що Уляна була «характера скромного, но сложения горячего». Він свідчив: «Ульяна Ширай имела болезненный припадок в роде сумасш ествия и тогда дарила кому что попало и в забывчивости выходила из гра­ ниц благопристойности к мужескому полу. Во время освящения соловского дома, когда Ширай жил с женою, по просьбе первого 406 Памятное дело // Основа. — 1861. — Август. — С. 63. 345