Час ти н а п’ ята. Родинне коло
Ім’ я напасника Чекатунова лишилося в російській літературі, а імені жертви так ніхто і не дізнався. Анонімний автор « Історії русів » волів не розголошувати особу загадкового власника Горська. Як сталося, що він здобувся на таку увагу і симпатії автора, але читачам твору лишився невідомий? На це питання непросто відповісти. Олександр Оглоблин писав свого часу, що в тих краях кожен знав, хто власник Горська. Багато поколінь це містечко належало Борозднам, давній старшинській родині, з якої вийшли два генеральні бунчужні Гетьманату. Оглоблин припускав, що автор мав стосунок до Борозден і тому волів не згадувати їхні імена, щоб не виказати себе. Історик мав на увазі одного з Ханенків, справді пов’ язаного з Борозднами. Якщо автор трактату намагався в такий спосіб уникнути викриття, то цим самим він мимоволі залишив для нас дуже цікаві сліди свого літературного « злочину ».
Чийого імені немає у тексті « Історії русів » і чи може це допомогти у пошуках нашого автора? Відповісти на першу частину питання порівняно легко. Анонімний герой горського епізоду— Іван Лаврентійович Бороздна. 1708 року, під час заколоту Мазепи, Іван Лаврентійович служив значковим товаришем у Стародубському полку. На початку лютого 1709 року він отримав підтверджувальну грамоту від Петра І на володіння селом Медведів, половиною Горська та іншими маєтностями, з чого можна зробити висновок, що хай там що він робив на першому етапі повстання Мазепи восени 1708 року, наприкінці зими Бороздна був на боці царя і дістав за це винагороду. Він зробив успішну кар’ єру: спершу був сотником стародубського полку, потім наказним полковником стародубським. Усе це закінчилося у квітні 1725 року— на Івана Бороздну доніс його підлеглий Клим Янжул, сотник топальської сотні.
Донос імовірно спричинила боротьба за посаду стародубського полковника, яку тимчасово обіймав Бороздна, але звинувачували його в державній зраді. Янжул заявляв, що коли на запитання Бороздни « чий ти?» він відповів « Імператорської Величності », Бороздна сказав: « Та він же помер, і тебе чорт візьме ». Ця розмова мала відбутися після смерті Петра І, і Янжул нібито відповів: « Є в нас государиня імператриця ». Ішлося про Катерину І. На що Бороздна кинув: « Мать твою з нею ». Обох заарештували, кинули у в’ язницю Малоросійської колегії у Глухові і допитували з тортурами. Бороздна не признався, а Янжул не забрав свої звинувачення,
320