Ча стина четверта. Незвичні підозрю вані
унісон. їхні життєві дороги розійшлися, коли було скасовано Новгород-Сіверське намісництво і Радкевич переїхав у Стародуб. Берлинський лишився у Києві і почав публікуватися, Радкевич ніколи нічого не видавав. Друзями чи конкурентами були вони у Києві і Петербурзі? Ми знаємо тільки, що вони були знайомі у студентські роки і ймовірно стежили за розвитком кар’ єри один одного після повернення в Україну366.
У житті Радкевича по закінченні петербурзької учительської семінарії не бракує епізодів, які підкріплюють гіпотезу про те, що « Історію русів » написав саме він. Вісім років, з 1789 по 1796, Радкевич жив і викладав у Новгороді-Сіверському, топографію якого прекрасно знав автор « Історії русів ». У цей період він мав усі можливості вивчити міський ландшафт і познайомитися з багатьма членами родини Худорб, які жили в місті та його околицях. Він міг також ознайомитися з рукописом « історії » Худорби— неодмінна умова для будь-якого кандидата на авторство « Історії русів ». Переїхавши у Стародуб, Радкевич почав вести уроки історії( він викладав її до 1818 року), ставши єдиним « професійним » істориком у цілому повіті. Стародуб давав також прекрасну можливість познайомитися з легендами про Баликінську ікону Божої Матері: анонімний автор писав про неї у зв’ язку із повстанням Мазепи. Згідно з матеріалами, які зібрав Михайло Марков на початку XIX століття, Баликінську ікону показували в одній зі стародубських церков367.
Учительська посада Радкевича у Стародубі може пояснити багато інших загадок « Історії русів ». Як уже йшлося вище, є підстави вважати, що її автор був знайомий з « Украинским вестником », що його у 1816-1819 роках видавали професори Харківського університету— стародубське училище передплачувало це видання. Полеміка про значення терміна « Україна », опублікована у цьому журналі 1816 року, могла вплинути на погляди автора « Історії русів ». Одним з учасників цієї полеміки був ніхто інший, як чернігівський начальник Радкевича Михайло Марков368.
366 Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии.— Отд. 2.— Т. V.— С. 167-175; Истор1я Русовъ.— С. 31,214,222. 367 Фонд рукописей РГБ, ф. 256, д. 271, л. 254 об. 368 Марков М. Замечание на статью о Малороссии, помещенную во 2-й и 3-й книжках Украинского вестника // Украинский вестник.— 1816.— № 8.— С. 128-37;
510