Розділ 14. Учитель історії
шій сторінці « Історії русів ». Був пов’ язаний з академією і директор учительської семінарії та « головного училища » Федір Іванович де Мірієво( Янковіч Мірієвський), автор першого з часів « Синопсису » 1674 року друкованого підручника з історії Росії. Він став членом академії 1783 року. Те, що професори « головного училища » є водночас « академіками », не було секретом, але люди, незнайомі з петербурзькою освітньою системою, могли цього і не знати364.
Є ознаки, що автор « Історії русів » знав також топографію Петербурга. В епізоді арешту наказного гетьмана Павла Полуботка та його соратників у столиці анонімний автор зазначив, що цар велів « квартиру их, бьівшую на Троицкой пристани, подле кофейного дому, обнять крепкою стражею ». Це могла написати тільки людина, яка бувала в Петербурзі. Слід завважити, що крім Новгорода-Сіверського, Києва і Чернігова, Санкт-Петербург— єдине місто, в якому автор « Історії русів » зазначає точну місцевість. Скажімо, Москва на таку конкретику не здобулася. Те, що автор знає Київ і Петербург, цікавиться історією Київської академії, називає установи вищої освіти « главньїм училищем »,— все вказує на Радкевича як на можливого автора « Історії русів » 365.
Можна встановити також цікавий зв’ язок між автором « Історії русів » і людьми, з якими Радкевич учився в Петербурзі. Два роки, від грудня 1786-го до грудня 1788-го, він відвідував одні заняття з Максимом Берлинським, майбутнім автором багатьох творів з історії Києва і України, якого анонімний автор « Історії русів » імовірно вважав своїм опонентом. Берлинський народився 1764 року, у дванадцять років вступив у Київську академію, вивчав богослов’ я, разом з братом Матвієм його відправили вчитися в Петербург. 1788-го, після двох років навчання, він повернувся у Київ і викладав у місцевій школі. Київ, як і Новгород-Сіверський, де 1789 року почалася педагогічна діяльність Радкевича, був тоді столицею намісництва. Отже, кар’ єри цих двох чоловіків розвивалися спершу в
364 Там само.— С. и; Воронов А. Федор Иванович Янковский де-Мириево и народные училища в России при императрице Екатерине II.— СПб., 1858; Седова Н. В. История педагогического образования в России.— С. 260-273, тут 266-268( http:// ideashistory. org. ru / pdfs / 33sedova. pdf); Михаил Евсеевич Головин( http:// www. eduspb. com / node / 427). 365 Истор1я Русовъ.— С. 39,228.
309