Ч а с т и н а ч е т в е р т а. Н е з в и ч н і п і д о з р ю в а н і
прізвище Радкевич, який служив у війську в останні роки існування Гетьманату. Такий собі Андрій Радкевич числився наказним сотником Лубенського полку в 1768 році. Цей ранг дозволяв претендувати на дворянський статус. Згідно зі списками дворянства кінця XVIII століття, в Лубенському, Переяславському і Миргородському повітах було багато Радкевичів. Серед лубенських Радкевичів були й священики. В 1760-х роках один із них, Олександр Радкевич, учився в Київській академії. Він походив з села Нехристівки на Лубенщині, де священиком служив його батько Федір Петрович Радкевич360.
Виглядає, що деякі члени розгалуженої родини Радкевичів поєднували дворянський статус і чин священика. Якщо Яків Радкевич справді був автором « Історії русів », то, може, у тексті твору якось відобразився зв’ язок між священицтвом і конвертованою у дворянство козацькою службою? Так і є. Автору « Історії русів » не подобалося, наприклад, духовенство, яке пнулося у дворяни, але він не мав нічого проти дворян, які йдуть у священики. « Шляхетство, по примеру всех народов и держав,— писав анонімний автор,— естественным образом составлялось из заслуженных и отличных в земле пород и всегда оно в Руси именовалось рыцарством [...]. Духовенство, выходя из рыцарства по избрании достойных, отделялось только на службу Божию, а по земству имело одно с ними право » 361.
Лубенські Радкевичі походили з козаків, які згодом претендували на дворянський статус, але їхній родовід не дотягував до козацької аристократії, куди входили гетьмани, генеральна старшина і полковники. Радкевичі, здається, ніколи не піднімалися вище сотенного рівня— для людей, які претендували на дворянство, вони стояли небезпечно близько до рядових козаків. Саме цей прошарок козацьких нащадків вів на початку XIX століття війну з Герольдією за дворянство. Автор « Історії русів », хто б він не був, схоже, був не проти покращити історичні креденції Радкевичів. На сторінках
360 Кривошея В. Українська козацька старшина. 4. і: Урядники гетьманської адміністрації.— K., 2005.— 2-ге вид.— С. 222; ЧОДА, ф. 133, оп. 2, спр. і, арк. 185,215, 781 зв.; спр. 8, арк. 298 зв.; Описи Лівобережної України кінця XVIII— початку XIX ст. / Упор. Т. Б. Ананьева.— К., 1997.— С. 139, 267; Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии / Под ред. H. И. Петрова.— К., 1906.— Отд. 2.— Т. III.— С. 290. 361 Исторія Русовъ.— С. 7-8.
306