Час ти н а четверта. Незвичні підозрю вані
н и х есть пословица:“ он всем хорош, да москаль”, то есть русский и следственно есть злой или опасный человек. Такая ненависть происходила от нарушения прав Малороссии; от упадка кредита и промышленности, от возвышения налогов, которые в Малороссии произвели повсеместную бедность, и от дурного устройства судебных мест, где совесть была продажная ». Михайловський-Данилевський одразу зв’ язав ностальгію Трощинського за минулим та його думки про сучасність із планами і мріями декабристів: « дом Трощинского служил Малороссии средоточием для либералов; там, например, находились безотлучно один из Муравьевых-Апостолов, сосланный впоследствии на каторгу, и Бестужев-Рюмин, кончивший жизнь на виселице » 312.
Між Кобринцями Трощинського і Понурівкою Миклашевського на початку XIX століття було багато спільного. Власники цих маєтків знали і поважали один одного. 1812 року Трощинський підтримав пропозицію Михайла Миклашевського відновити козацькі полки; він регулярно контактував з Миклашевським та обговорював з ним місцеву і столичну політику. Вони явно поділяли однакові погляди на багато моментів історії і сучасності. Згадка Михайловського-Данилевського про декабристів знову нагадує про змовників, які долучилися до « відкриття » « Історії русів »: Олександра фон Брігена, Кондратія Рилєєва і, можливо, сина Михайла Миклашевського Олександра. Цей несподіваний, з точки зору грибоєдовської поезії, альянс старого і нового являв собою небезпечну для імперії суміш спогадів про козацьку автономію та планів на ліберальне і конституційне майбутнє.
Невже існував « стародубський патріотичний гурток », подібний до гуртка, начебто знайденого Оглоблиним у Новгороді-Сіверському? Навряд. Але все вказує на те, що існувало коло заможних стародубських поміщиків, поєднаних родинними зв’ язками і спільним досвідом на імперській службі. Вони обросли зв’ язками у столиці та інших частинах Гетьманату і мали всі підстави любити, читати й поширювати « Історію русів », яка відображала їхні погляди і, крім того, розповідала про їхніх родичів і предків у винятково доброму ключі.
312 Там само.— С. 212,214.