Козацький міф Kozatskyi_mif_Istoriia_ta_natsiietvorennia_v_epokh | Seite 261

Розділ 12. К о з а ц ь к і
аристократи
клашевському (?-17<э6). Його згадано двічі. Службу Миклашевсько-
го «Історія русів» описує позитивно, мало того, у тексті фігурують
деталі, яких немає в інших історичних джерелах.
Під час кампанії 1702 року Миклашевський, згідно з «Історі­
єю русів», «совокупясь с польским войском партии короля Авгус­
та, бывшим в команде рейментара их, Халецкого, разбил войска
противные и загнал начальника их, Бельцыневича, в город Быхов;
потом, сделав на город сей приступ, взял его штурмом и, полонив
Бельцыневича, с другими при нем чиновниками, отослал их к гет­
ману в Батурин». Стародубський полковник жив як герой і помер як
герой. «Миклашевский, — писав анонімний автор про події березня
1706 року, — сражавшись с неприятелем под Несвижем и не могший
преодолеть многолюдства, пробился сквозь неприятеля в замок Не­
свижский и там отбивался пять дней, а наконец, изнемогши от уси ­
лий неприятельских, был ими изрублен со всем полком».
Вину в загибелі Миклашевського автор «Історії русів» покла­
дав на Івана Мазепу: «...очищая временно тот путь, по коему вела
его излишняя отвага и крайнее ожесточение в неизмеримую про­
пасть, [Мазепа] удалял от себя всех подозрительных ем у людей,
неспособных к подражанию в его предприятиях, а иным из таковых
искал и самой смерти». Полковник Миклашевський постає зі сторі­
нок «Історії русів» сміливим командиром, жертвою мазепинських
інтриг, ідеальним козацьким героєм — нащадки на високих ім пер­
ських посадах могли ним пишатися300.
Миклашевські — не єдина стародубська фамілія, яка мала усі
підстави захоплюватися «Історією русів» через те, що в ній описано
подвиги її предків. Це стосується також Гудовичів, ш анованої ста-
родубської родини, яка зайняла помітне становище при дворі ще
до злету Безбородька. Генеральний підскарбій Гетьманату Василь
Гудович (І 1764)» Що зажив на сторінках «Історії русів» особливої
слави, мав багато синів, деякі зробили в Російській імперії приго­
ломшливу кар’єру. Принаймні три брати Гудовичі — Андрій, Василь
і Петро — жили на Стародубщині.
Першим на імперську службу влаштувався Андрій Васильович
Гудович (1731-1808). Він отримав освіту в Німеччині (учився у Ке­
нігсберзькому університеті) і став близьким товаришем м айбут­
300 Исторія Русовъ. — С. 171,197, 200.
259