Розділ 12. Козацькі аристократи
Корінь цього зла, за Ульяновим,— « Історія русів ». Він присвятив цій книжці цілий розділ. Ульянов трактував « Історію русів » не як історичну пам’ ятку, яку треба було досліджувати, а як ідеологічний текст— об’ єкт дискредитації і заперечення. Тут він ішов услід за Геннадієм Карповим, критиком « Історії русів » XIX століття. Розділ про « Історію русів » Ульянов назвав « Катехизис », а саму пам’ ятку схарактеризував як « Коран в истории сепаратистского движения ». Ульянов закидав анонімному автору свідоме перекручення фактів. « Его извращения— результат не невежества, а умышленной фальсификации »,— писав він. Ульянов слушно вважав, що виражене в « Історії русів » незадоволення пов’ язане з небажанням імперської влади визнавати дворянський статус старшини, але виступав проти того, щоб соціальні проблеми козаків видавали за національні. В цьому й полягає, за його словами, хибна настанова автора « Історії русів »
« Все, чем казачество оправдывало свои измены и“ замятии”, свою ненависть к Москве, оказалось собранным здесь в назидание потомству »,— писав Ульянов. « И мы знаем, что“ потомство” возвело эту запорожскую политическую мудрость в символ веры. Стоит разговориться с любым самостийником, как сразу обнаруживается, что багаж его“ национальной” идеологии состоит из басен“ Истории Русов”, из возмущений“ проклятой” Екатериной II, которая“ зачипала крюками за ребра и вишала на шибеници наших украинських казакив”. Казачья идеология сделана национальной украинской идеологией ».
Незважаючи на відмінність стилю, міркування Ульянова нагадують погляди його опонентів, українських письменників-шістдесятників, які теж вважали, що автор « Історії русів » був свідомим поборником української ідеології. В одному таборі автора вважали героєм, в іншому— лиходієм. Перевидання і переклад « Історії русів » в Україні після 1991 року і перевидання книжки Ульянова в Росії утвердило ці протилежні погляди. Повернувшись у 1991-му з вимушеної еміграції, « Історія русів » стала бажаним гостем по один бік російсько-українського кордону і шкідливим самозванцем по інший295.
З багатьох російських сайтів, де викладено книжку Ульянова, один функціонує у Стародубі, теперішньому райцентрі Російської
295 Ульянов Н. Происхождение украинского сепаратизма.— С. 102,139.
253