Р озд іл 12
Козацькі аристократи
У грудні 1991 року Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич зібралися в заповіднику Біловезька пуща і підписали угоду, яка констатувала смерть Радянського Союзу. Мало хто з членів російської делегації вірив тоді у те, що виникнуть справді незалежні держави. На заміну покійній радянській імперії одразу виникла Співдружність Незалежних Держав( СНД), і багатьом здавалося, що тісні політичні зв’ язки Росії, Білорусі і України невдовзі буде відновлено. Так думав і Олександр Коржаков, довірена особа Єльцина і начальник його охорони. Згодом він згадував, що російська делегація вважала, ніби створює нову державу, в якій колишні республіки матимуть розширені права.
Російська політична й інтелектуальна еліта усвідомила справжні наслідки Біловезької угоди тільки пізніше, 1992-1993 року, коли українське керівництво наполягло на тому, що СНД— не держава, а міждержавна організація, покликана допомогти колишнім радянським республікам розділити активи СРСР і утвердити свій суверенітет. Російські еліти раптом зіткнулися з новою незалежною країною-сусідом і не дуже розуміли, що тепер з цим робити,— вони вважали, що Україна і Росія нерозривно пов’ язані історичним досвідом і традицією ще з часів києво-руських князів і козацьких гетьманів292.
У пошуках нової ідентичності російські інтелектуали, так само як і їхні українські колеги, звернулися до творів дореволюційних і емігрантських авторів. Втративши старі радянські міфи, вони по
292 інтерв’ ю з Олександром Коржаковим // Бульвар Гордона.— 4 декабря 2007; Soviet Leaders Recall“ Inevitable” Breakup of Soviet Union // Radio Free Europe, 8 грудня 2006( http:// www. rferl. 0rg / c0ntent / article / 1073305. html). Про Біловезьку угоду див.: Colton, Timothy. Yeltsin: A Life.— New York, 2009.— P. 205-206.
251