Частина четверта. Незвичні підозрю вані
він згадав « армянского мниха Мартина »( він вважав його предтечею старообрядців), коли йшлося про протестацію, нібито складену православними єпископами після Берестейської унії( 1596). Але вставлений останньої миті фрагмент не знівелював глибоку відмінність релігійних дискурсів у двох частинах « Історії русів »: антиуніатського до 1708 року і антистарообрядницького після285.
Якщо спробувати реконструювати масштаб і зміст « історії » Худорби на основі епізодів « Історії русів », які прямо пов’ язані з Новгородом-Сіверським, постає така картина. Наратив міг починатися найранішими часами: Новгород-Сіверський вперше згадано в « Історії русів » у зв’ язку з легендою про прихід св. Андрія на береги Дніпра. Найбільш важливі епізоди « історії » Худорби— Берестейська унія( 1596), облога Новгорода-Сіверського Лжедмитрієм( 1604), повстання Хмельницького, історія козацької держави у другій половині XVII століття і, нарешті, Північна війна та повстання Мазепи. Найімовірніше на цьому вона й закінчувалася. Автор навряд чи був оригінальним, коли закінчував свою оповідь перед Полтавою. Він міг іти услід за літописом Григорія Грабянки, найпопулярнішим « довгим » козацьким літописом тієї епохи. Можливо, але малоймовірно, що « історія » Худорби йшла ще далі, скажімо, до 1734 року, як-от « Краткая летопись Малой России »( 1777) Рубана і Безбородька. Але доказів, пов’ язаних з Новгородом-Сіверським, на підтримку такого « розширення » немає.
« Історія » Худорби мала спиратися на місцеві легенди і родинні перекази. Багато в ній мусило бути і плодом авторської уяви, особливо жвавої, коли йшлося про історію родини. Команські Худорби не могли похвалитися високим походженням і відчайдушно потребували доказів свого шляхетського коріння. У кінці XVII— на початку XVIII століття для рядових козаків і недавньої старшини настали важкі часи: здобути російське дворянство було не так просто. « Історія » Худорби, мабуть, розв’ язувала цю проблему на користь її автора. Вигаданий родоначальник фамілії, сподвижник Хмельницького полковник Кіндрат Худорба, якого ми знаємо з « Історії русів », очевидно потрапив туди саме з « Історії » Худорби. Мало яка пересічна родина у Гетьманаті завдячувала своїм походженням такому видатному предкові.
285 Исторія Русовь.— С. 32- 35-
244