Ча с т и н а т р е т я . Ча с т и н и р е б у с а
Уява — важливий інструмент в арсеналі автора « Історії русів », але він не тільки використовував його для того , щоб викликати у читачів емоції і почуття , притаманні добі романтизму , а й ставив його на озброєння раціонального розуму , яким захоплювалася епоха Просвітництва . Зіткнувшись із дефіцитом джерел , суттєвими лакунами в козацькій історії і суперечностями в наявних документах , анонімний автор реконструював історію рідного краю і народу , покладаючись і на уяву , і на інтелект . Подібно до Вольтера , Шерера та інших авторів , які вдавалися до методів гуманістичної історіографії , він придумував і приписував своїм персонажам довгі , концептуально насичені промови , що давало йому змогу інтерпретувати мотиви і вчинки героїв . Як і французькі авторитети , він теж наполягав , що нічого не вигадує і не додає до старих надійних джерел . Читачі мали суперечливі смаки : з одного боку , вони хотіли захопливого , емоційного читва , а з другого — автентичних історичних джерел . Попит на містифікації наповнював повітря дворянських салонів і маєтків перших десятиліть XIX століття . А втору « Історії русів » лишалося тільки задовольнити його . Звісно , він стежив за тим , щоб приховати сліди . Як він це робив ? Як саме він створив ілюзію автентичності твору , який відповідав популярним французьким взірцям і сподіванням читачів ? Досі ми розглядали зовнішні елементи всієї цієї історії — підкинуті у передмові версії про авторство Кониського та Полетики . Тепер подивімося глибше — на нюанси написання цього твору .
Почнімо з питання автентичності . Згідно з анонімним автором , « летопись [...] ведена с давних лет в кафедральном могилевском монастыре искусными людьми , сносившимися о нужных сведениях с учеными мужами Киевской Академии и разных знатнейших малороссийских монастырей , а паче тех , в коих проживал монахом Юрий Хмельницкий , прежде бывший гетман малороссийский , оставивший в них многие записки и бумаги отца своего , гетмана Зиновия Хмельницкого , и самые журналы достопамятностей и д е яний национальных , и что притом она вновь им [ Конисским ] пересмотрена и исправлена » 246 .
Виглядає , що анонімний автор прагнув надати « Історії русів » автентичності , прикриваючись не тільки Кониським і Полети-
246 Там само . — С . іі .
204