Розділ 8. У
пош уках м о ти ву
Українські патріоти та їхні історичні радники недовго святкували
перемогу. Рішення Комітету міністрів невдовзі призупинили, але з по
чатком наполеонівських воєн імперська влада не наважувалася ста
вити під сумнів дворянський статус старшинських родин, бо це було
політично небезпечно. Лобанов-Ростовський звернувся до козаків із
закликом вступати в нові військові частини. Він також закликав дво
рян записувати кріпаків у допоміжні загони. Дворяни послухалися.
Але коли покорителі Парижа повернулися додому, імперські інсти
туції поновили наступ. 1816 року козацькі полки було розформовано,
російська армія повернулася до системи рекрутування кріпаків. Через
два роки, у грудні 1818-го, вийшла постанова, що нащадки козаків, які
обіймали посади осавула, хорунжого, сотника або військового товари
ша, не вважаються дворянами. їхні предки, йшлося в документі, посі
дали особисте, а не спадкове дворянство. Мир у стосунках української
шляхти та імперської влади виявився тимчасовим перемир’ям.
Війна з владою за дворянство поновилася, і частина старих
шляхетських командирів пішла в новий наступ на імперську сто
лицю. Серед них і Василь Чарниш, у січні 1818 року втретє і вос
таннє переобраний маршалком полтавського дворянства. У жовтні
1819 року зібрання полтавського дворянства ухвалило постанову,
яка дослівно повторювала цілі параграфи з петиції, що її Чарниш
підготував улітку 1809-Г0. У ній знову писалося, що «отриновение
малороссийских чинов от дворянства делает уничтожение им и их
заслугам, умаляет личную честь их и потомства и колеблет права
и привилегии сей нации». Війна триватиме ще цілих п ’ятнадцять
років і закінчиться в березні 1834-го: імперський указ визнає д в о
рянський статус нащадків більшості козацьких старшин, включаю
чи полкових сотників і військових товаришів. Глухе незадоволення
української еліти під час польського повстання 1830-1831 років під
штовхнуло імперський уряд, не дуже зговірливий після перемож
них воєн з Наполеоном, до угоди225.
У перші роки XIX століття зріс імперський натиск на традицій
ні права українських шляхетських еліт та їхню козацьку спадщину.
Саме атмосфера боротьби за дворянський статус нащадків козаць
кої старшини найкраще пояснює мотивацію, аргументацію і тон
225
Свербигуз В. Старосвітське панство. — С. 172-177, 191—194; Миллер Д. Очер
ки... — С. 41; Когут 3 . Російський централізм... — С. 241-247.
189