Ча с т и н а т р е т я. Ча с т и н и р е б у с а
леглий князя Олександра Безбородька, служив міністром і займався земельною реформою. Він справді був місцевим патріотом і в 1805 році виступав посередником у конфлікті Куракіна з деякими малоросійськими дворянами. Однак того разу він мало чим допоміг. У 1806-му Трощинський фактично вже йшов з посади. Невдовзі він вийшов у відставку і повернувся у свій маєток на Полтавщині. Чернігівська петиція припадала пилом у канцелярії генерал-губернатора, аж поки 1808 року Куракіна не змінив на посаді князь Яків Лобанов-Ростовський218.
Призначення нового генерал-губернатора заохотило малоросійське дворянство з новими силами взятися до справи, яку д е далі частіше вважали справою честі. Тепер рух очолило полтавське дворянство. Новим лідером « патріотів », як стали називати в Україні опонентів Герольдії і поборників прав і свобод м ісцевого дворянства, став Василь Чарниш— у січні 1809-Г0 його обрали предводителем дворянства Полтавської губернії. Сам Чарниш мав безсумнівний дворянський статус, адже походив з відомої козацької родини: один з його предків був генеральним суддею Гетьманату. Василь Чарниш був також багатим землевласником і володів майже двома тисячами кріпаків у Гадяцькому повіті Полтавської губернії. У 1801-1820 роках його тричі обирали полтавським маршалком, і кожного разу він робив максимум можливого для захисту прав співвітчизників-дворян. Ще до виборів Чарниша полтавське дворянство попросило для вивчення копію чернігівської петиції 1806 року. Вона здалася полтавцям незадовільною в багатьох юридичних та історичних моментах, і було вирішено підготувати свою петицію і викласти якнайсильніші аргументи на користь малоросійського дворянства.
Певну підготовчу роботу над полтавською петицією виконали попередники Чарниша— маршалки Семен Кочубей і Михайло Милорадович. Останній служив на цій посаді з 1806 по 1808 рік і вже контактував з чернігівцями Романом Марковичем і Тимофієм Калинським.
218 Представление Черниговского губернского маршала Стороженко Малороссийскому генерал-губернатору с изъявлением точного значения малороссийских чинов и с приложением исходатайствования перемены заключения об оных герольдии( датовано 28 лютого 1806). Інститут рукопису НБУВ, ф. VIII, спр. 1602, арк. 1-4; Миллер Д. Очерки...— С. 27-30; Saunders D. The Ukrainian Impact.— P. 90-100.
184