Розділ 8. У п о ш у к а х м о т и в у
рянські права козацької старшини. В меморандумі, написаному для дворянського зібрання 1805 року, він пішов ще далі Марковича і доводив, що не тільки козацька старшина, а й козаки в цілому мали шляхетський статус. « Козак имел в сем краю,— писав Калинський,— от российских государей, польских королей и литовских князей утвержденный чин рыцарский и стан шляхетский, в коем он титуловался и признавался, а потому во всяких случаях и в выборах, даже и в избрании самих гетманов имел он голос и потому всякий заслуженный козак был в выборах на какую-либо старшину или какой уряд, також и к получению шляхетского имения право имел » 216.
Про дворянський статус козацьких старшин та їхніх нащадків у деталях йшлося на зібранні чернігівського дворянства в січні 1806 року. Зібрання заслухало звіти лідерів та історичні аргументи знавців, зокрема й Калинського. Присутні доручили Михайлу Стороженку, маршалку чернігівського дворянства, підготувати і подати від імені зібрання петицію генерал-губернатору Олексію Куракіну. Стороженко часу не гаяв і, покладаючись на меморандум Романа Марковича, так і зробив. Петицію подали Куракіну в березні і8о6-го. Цілком у традиціях жанру там було повно покликань на ун і версали козацьких гетьманів і постанови імперської влади. Автору явно йшлося про конкретні ухвали Герольдії і кривди, завдані цими постановами цілком конкретній групі гетьманської старшини. Але за бюрократичною мовою петиції проглядалося дедалі більше переконання, що постанови Герольдії не просто завдають удару по дворянському статусу окремих членів старшинської спільноти, а й зазіхають на історичну ідентичність та честь народу-нації в цілому.
Боротьба з Герольдією стала патріотичним обов’ язком старшини, і Стороженко, пильнуючи, щоб ці сентименти не потрапили у текст офіційного документа, охоче апелював до патріотичних почуттів співвітчизників у приватному листуванні. « Переконаний, що Ваша поважність приймете у цій справі патріотичну участь і не відмовите своїм сприянням для користі цілого краю » 217,— писав він у березні 1806 року, надсилаючи копію петиції співвітчизнику-українцю Дмитру Трощинському. Трощинський, колишній під
216 Там само.— С. 178-183; Миллер Д. Очерки...— С. 20; Оглоблин О. Люди старої України.— Мюнхен, 1959.— С. 33-48. 217 Свербигуз В. Старосвітське панство.— С. 185.
183