Розділ 8. У п о ш у к а х м о т и в у
Конфлікт еліт колишнього Гетьманату і Герольдії мав свою передісторію. Впродовж XVIII століття імперська влада шукала способу кооптувати козацьку еліту в російський дворянський стан, який не платив податків, мав право володіти кріпаками, користувався широкими привілеями у сфері освіти, міг робити військову і цивільну кар’ єру. Уряд намагався інкорпорувати вищий сегмент старшини, але закрити двері у дворянство десяткам тисяч заможних козаків, предки яких обіймали виборні посади в армії і цивільній адміністрації Гетьманату. Влада відчайдушно намагалася уникнути ситуації, коли кількість дворян у колишньому Гетьманаті буде в рази перевищувати кількість дворян у російських губерніях імперії. Вона поводилася нерішуче, одним давала дворянство, іншим— ні, одного дня давала, наступного— відбирала. Лінія влади коливалася аж до кінця XVIII століття, коли імператор Павло І вирішив скласти новий реєстр дворянства. Згідно з імператорським указом 1797 року, родини, які претендують на дворянський статус, мали подати документи, що підтверджують високе походження— для багатьох це виявилося проблемою.
В Україні Герольдія підтвердила дворянський статус і схвалила фамільні герби тих родин, які представили задовільні документи про належність своїх предків до польської шляхти. Було також підтверджено герби колишньої козацької старшини, чиї предки служили в імперських установах після ліквідації Гетьманату. Всіх інших викреслили. Це був тільки початок важких часів для української шляхти, яка претендувала на дворянський статус лише на підставі козацьких урядів своїх предків. Конфлікт загострився в перші роки правління імператора Олександра Павловича. У 1802-му Герольдія відхилила рішення місцевого дворянського зібрання і відмовила у дворянському статусі родині Підвисоцьких, один з членів якої був у середині XVIII століття наказним полковником. Невдовзі Герольдія відмовила у правах чернігівським дворянам і завернула понад чотириста їхніх гербів. 1805 року контора постановила, що старшинська служба в Гетьманаті на полковому або сотенному рівні не є доказом дворянського походження. Сотні фамілій, які доти вважалися дворянськими, втратили свій статус, їхнє право володіти кріпаками повисло в повітрі, а діти втрачали можливість здобувати дворянську освіту214.
214 Там само.— С. 165-166; Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии. Превращение козацкой старшины в дворянство // Киевская
181