Ча с т и н а т р е т я. Ча с т и н и р е б у с а
и самохвальстве, описывая деяния народа руского, яко бы в подданстве у поляков бывшего, затмевали всемерно великие подвиги их, подъятые на пользу общего отечества своего и польского » 212.
Анонімний автор закінчує передмову риторичним запитанням: невже « тридцать четыре кровопролитные брани не заслуживают того, чтобы отдать сему народу и его вождям за подвиги их и геройство должную справедливость »? Він вважав свою книжку переконливим доказом героїчного минулого свого народу-нації і заохочував читача: « Прииди и виждь!» Саме такого роду книжку й хотіли читати українські еліти на початку XIX століття. Історія зайняла центральне місце в публічних дискусіях того часу, стала об’ єктом пристрасного інтересу не лише антикварів і любителів старожитностей, а й чільних діячів дворянського суспільства, генерал-губернаторів і придворних посадовців. Сам імператор брав участь в історичних дискусіях і виступав у них верховним арбітром.
У червні 1809 року князь Яків Лобанов-Ростовський, 49-річний генерал-губернатор Малоросії( 1808-1816), вирушив зі свого полтавського маєтку у тривалу і виснажливу поїздку в Петербург. Він їхав побачити молодого імператора-реформатора Олександра І. В паперах генерал-губернатора лежала петиція царю від імені дворянства Полтавської губернії з проханням утрутитися у конфлікт місцевих дворян з Герольдмейстерською конторою, яка підтверджувала дворянський статус претендентів. Меморандум « Про права малоросійських чинів на дворянство » доводив, що нащадки козацької старшини мусять мати усі права і привілеї російського дворянства. Записка містила аргументи як правового, так і історичного характеру. Автори меморандуму озброювалися офіційними документами з місцевих архівів, студіювали історичні роботи і козацькі літописи— все це мало довести, що козацька старшина ще з XVI століття являла собою шляхетський стан. Полтавці протестували проти постанов Герольдії, які відмовляли у дворянському статусі багатьом нащадкам козацьких старшин, і просили генерал-губернатора клопотати про справу перед імператором213.
212 исторія Русовъ.— С. ііі-іу; Зорин, Андрей. Кормя двуглавого орла...— С. 157— 186; Когут 3. Російський централізм і українська автономія.— С. 248-284.
213 Див.: Свербигуз, Володимир. Старосвітське панство.— Варшава, 1999.— С. 171, 177-178.
180