Ч а с т и н а т р е т я . Ч а с т и н и р е б у с а
рають з-поміж себе старшину, яка й склала основу малоросійського
шляхетства і ядро руського народу. Так в одному наративі, що охоп
лює дві сотні років, було пов’язано історію руської нації, козацької
верстви і малоросійського дворянства. В географічному плані на-
ратив переключається з історії руських земель (сучасних України
і Білорусі) на історію Запорозької Січі, а потім на історію Гетьма
нату, що розгорталася сперш у на обох берегах Дніпра, а згодом на
лівому, російському березі. Автор не відмовляється від уявлення
про українсько-білоруську Русь, але здебільшого лишає його в іс
торичному й культурному підмурівку свого наративу. Час від часу
він цікавиться західноукраїнськими територіями і Галичиною, які
на момент написання твору перебували під владою Габсбургів, і по
казує готовність трактувати сучасні українські землі як історичне
утворення, відмінне від М осковії та Білорусі209.
Анонімний автор спочатку твердо тримається лінії, викладеної
у передмові, і уникає назви «Україна». Але, завівши м ову про істо
рію XVII століття, коли козаки самі почали вживати назву «Украї
на», він не зміг без неї обійтися, хоч і намагався не використовува
ти. Ця назва фігурує на сторінках наративу, попри наміри автора,
викладені у програмній передмові. Над ним тяжіли джерела — апо
крифічні листи XVIII століття, іноземні історії, російські офіційні
документи кінця XVIII — початку XIX століття, повні «української»
термінології. Наприклад, в апокрифічному листі Богдана Хмель
ницького від травня 1648 року термін «Малоросійська Україна»
з’являється чотири рази в різних комбінаціях, і є одна згадка про
«всю Україну». Анонімний автор також пише Україна, коли йдеться
про записки Вольтера про М азепу і український похід шведського
короля Карла XII210.
Хай там які ідеологічні постулати сповідував автор «Історії
русів», він не міг повністю звільнитися від традиції попередніх
українських авторів, які не вбачали в назві «Україна» жодних не
гативних конотацій і жодної польської інтриги. Але чому він хотів
порвати з цією традицією? Однією з причин були антипольські на
строї автора. У польській історіографії назва «Україна» побутувала
у своєму початковому значенні як земля козаків, що давало авто
209 Див.: Исторія Русовь. — С. і—іі, 1-16.
210 Див.: Исторія Русовт». — С. 68-74,161,167,172,179,208,236,242,253.
178