Розділ 8. У п о ш у к а х м о т и в у
глибше не вникаючи в історію цього питання, бо не володів достатнім історичним знанням » 207.
Важко погодитися з цим припущенням. Слововжиток автора « Історії русів » передусім відбивав термінологічні реалії того часу. Його найближчі попередники в царині козацької історіографії Петро Симоновський і Олександр Рігельман писали про українських козаків— русские і навіть россияне. Анонімний автор ішов слідами Василя Рубана, коли починав передмову до « Історії русів » словами: « История Малой России до времен нашествия на нее татар, с ханом их Батыем, соединена с историею всея России, или она-то и есть единственная история российская ». Термін русы в етнічному сенсі став популярний в російській історіографії XVIII століття. Його поширенню сприяла « История Российская » Василя Татіщева, яка почала виходити друком у 1760-х роках, цю книжку із захватом читала сама імператриця Катерина II. Однак існує суттєва відмінність між тим, як цей термін використовують автор « Історії русів », а як його знамениті попередники.
Якщо в Татіщева і Катерини II етнонім русы позначав етнічну групу неслов’ ян, які прийшли в Наддніпрянщину з Балтики, то в автора « Історії русів » ця назва відрізняє предків козаків від решти слов’ янського світу, передусім від московитів. У його викладі руси заселили територію між Дунаєм на заході, Двіною на півночі, Дінцем на сході і Чорним морем на півдні. Анонімний автор виділяв Червону Русь і Білу Русь, а їхні політичні центри припадали на землі, які тепер входять до складу України. Згідно з автором « Історії русів », руська земля історично поділялася на Київське, Галицьке, Переяславське, Чернігівське, Сіверське і Древлянське князівства. Після того як Іван Грізний у XVI столітті створив Московське або Російське царство, Червона і Біла Русь узяли собі назву « Малоросія », щоб відрізнятися від царської Великоросії208.
При першій появі на сторінках « Історії русів » дніпровських козаків XVI століття названо « малоросійськими козаками ». Ними нібито керують нащадки руських князів, але крім цього козаки виби
207 Исторія Русовъ.— С. і, iii-iv; Шевчук В. Нерозгадані таємниці.— С. 27.
208 Татищев, Василий. История Российская.— Ч. і.— Глава 30; Plokhy S. Ukraine and Russia.— P. 19-33; Дзира, Іван. Козацьке літописання 30-х-8о-х років XVIII століття: джерелознавчі та історіографічні аспекти.— К., 2006.— С. 303-356.
177