Ча с т и н а т р е т я. Ч а с т и н и р е б у с а
і фольклористи XIX століття приписували їй створення багатьох народних пісень. Виходячи радше з власної інтуїції, а не з джерел, вони намагалися « реконструювати » життя Марусі: вона, мовляв, була донькою Гордія Чурая, козацького героя першої половини XVII століття, трагічно покохала молодого козака Грицька, отруїла його за зраду, і її було страчено. Історія цікава, і Ліна Костенко переповіла її талановито й захопливо— публіка шукала і знаходила в поемі альтернативу російськоцентричній і класово обмеженій офіційній версії української історії. Ліна Костенко знала історію Марусі Чурай з творів українських романтиків. Вона, чи то пак герой-наратор поеми, шукала документальних доказів існування історичної Марусі Чурай, але не знайшла. Як і автор « Історії русів », наратор пояснив брак відомостей знищенням історичних джерел. Ішлося про пожежу в полтавських архівах, де начебто мала б зберігатися « карна справа » Марусі Чурай з подробицями арешту і д о питів:
Може, тому і не дійшло до нас жодних свідчень про неї, що книги міські полтавські « през войну, под час рабованя города огнем спалени »? А що, якби знайшлася хоч одна,— в монастирі десь або на горищі? Якби вціліла в тому пожарищі— неопалима— наче купина? 175
Походження легенди про Марусю Чурай справді можна простежити до одного рукопису, промислом Божим врятованого « в монастирі ». Цей рукопис, як не дивно, називався « Історія русів ». У моторош ному епізоді про страту поляками козацького гетьмана Якова Остряниці, який вразив Пушкіна і Гоголя, згадується полковий осавул Чурай: він та інші козаки були « прибиты гвоздями к доскам, облитым смолою, и сожжены медленным огнем » 176. Чурай не фігурує більше в жодному історичному джерелі або історіографічному творі. Особливу увагу на нього, ймовірно через типово козацьке прізвище, звернув поет-романтик і філолог Із
175 Костенко Л. Маруся Чурай. Історичний роман у віршах.— К., 1990.— С. 5. 176 Див.: Исторія Русовъ.— С. 56.
156