Р озд іл 7
Справа часу
Навесні 1979 року українська інтелігенція отримала несподіваний подарунок: з посади зняли Валентина Маланчука, секретаря ЦК КПУ з ідеології, який займався чистками « козакофілів » і « націоналістів » в Академії наук УРСР і складав списки небажаних авторів, яким не давали друкуватися. Відставка головного ідеологічного цербера сигналізувала про бажання партійного керівництва покращити стосунки з науковцями і « творчою інтелігенцією », як тоді називали письменників, журналістів і художників. Того самого року в Києві вийшла поема « Маруся Чурай » Ліни Костенко, чільної української поетеси, яку в ш істдесятих-сім десятих роках майже не друкували. « Маруся Чурай » чекала на публікацію довгих сім років— авторка подала її у видавництво 1972-го, якраз коли з України прибрали Петра Шелеста і почалася кампанія боротьби з « націоналістичними ухилами ». Вихід цієї поеми був явним знаком, що керівництво змінило ставлення до української історії і культури174.
Козацька історія все ще чекала на « реабілітацію », проте козацький міф повільно, але впевнено повертався у публічну сферу. Він входив у традиційних романтичних шатах, і його поява знову була тісно пов’ язана з « Історією русів ». В основу поеми Ліни Костенко лягла історія легендарної народної поетеси Марусі Чурай, яка нібито жила в Полтаві в середині XVII століття. Письменники
174 Костенко, Ліна. Маруся Чурай. Історичний роман у віршах.— К., 1990. Про проблеми з публікацією « Марусі Чурай » див.: Панченко, Володимир. Самотність на верхів’ ях: Поезія Ліни Костенко в часи « відлиги » і « заморозків » // День.— 2004.— 30 липня; Panchenko, Volodymyr. Episodes from the history of Ukrainian literature of the early 1970s // The Day Weekly Digest.— 2004.— No. 7( http:// www. day. kiev. ua / 277).
155