Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л і д у
вони їхали далі на захід і 8 травня 1945 року на залізничній станції під чесько-німецьким кордоном дізналися, що нацистська Німеччина капітулювала. На кінець травня вони добулися до Віттенберга, тимчасовим притулком їм став зал ґастхаузу в сусідньому селі. Наймолодшому з групи біженців не було й року, найстаршому виповнилося сімдесят. У залі навалом лежали солом’ яні матраци, але в кутку 19-річний Дмитро Оглоблин змайстрував для батька стіл. Старший Оглоблин не мислив і дня без роботи над своєю улюбленою темою— « Історією русів » 162.
Перебуваючи у другій половині 1940-х років у таборах ді-пі в Німеччині, Олександр Оглоблин продовжував студіювати « Історію русів ». Дослідження того періоду утвердили його в переконанні, що автором « Історії русів » був Опанас Лобисевич. 1949 року він опублікував статтю в паризькому журналі « Україна », де виклав свої аргументи на користь авторства Лобисевича. Як і канцлер Безбородько, Лобисевич більшу частину життя провів у Петербурзі і теж займався літературною працею. Але на цьому паралелі між двома кандидатами закінчуються. Лобисевич не сягнув висот імперської служби. Найвища його посада— секретар канцелярії Кирила Розумовського, президента Російської академії наук і останнього гетьмана України. Проте літературним талантом він явно перевищував канцлера. Лобисевича часто вважають предтечею основоположника сучасної української літератури Івана Котляревського, автора « Енеїди »— переробки твору Вергілія. Припускають, ніби Лобисевич, ще до Котляревського, пародіював « Георгіки » Вергілія. Проблема в тому, що його твір під назвою « Вергилиевьі пастухи... в малороссийский кобеняк переодетьіе » не зберігся. До нас дійшли натомість переклади Лобисевича з латини і французької163.
Чому Оглоблин віддав перевагу Лобисевичу, а не Безбородьку чи Ханенкам? Можливо, тому, що Лобисевич своїм життям і кар’ єрою краще вписувався у портрет гіпотетичного автора « Історії русів », ніж хтось із окремо взятих Ханенків. Лобисевич народився близько 1732 року, помер 1805-Г0, був свідком останніх десятиліть існуван
162 Полонська-Василенко, Наталя. Сторінки спогадів // Український історик.— 1965.- № 3-4( 7-8).- С. 45-
163 Див.: Оглоблин О. До питання про автора « Исторіи Русов »// Україна.— 1949.— № 2.— С. 71- 75 * Пор.: Оглоблин О. Опанас Лобисевич( 1732-1805).— Нью-Йорк, 1966.
144