Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л і д у
в темній справі авторства“ Истории Русов” ведуть до Ханенків »,— писав він. Вони не тільки володіли більшою частиною села Команя у XVIII— на початку XIX століття, а й, згідно з Оглоблиним, були пов’ язані з Худорбами на сторінках « Історії русів ». « В іббо році уманським полковником був не Худорбай( як пише“ История Русов”), а Михайло Ханенко, майбутній правобережний гетьман »,— доводив Оглоблин156.
Ханенко— третя за частотою згадок козацька родина в « Історії русів » після Хмельницьких і Худорб. Цілком сподівано у трактаті фігурує гетьман Михайло Ханенко. Його гетьманування під покровительством польського короля автор « Історії русів », сильно налаштований проти поляків, описує з розумінням, а то й із симпатією. Крім цього, є дві згадки про іншого Ханенка— випускника Київської академії і генерального хорунжого Запорозької Січі Миколу Ханенка( 1693-1760), який лишив по собі цікавий щоденник. За час своєї довгої кар’ єри він двічі їздив у Петербург клопотатися про відновлення посади гетьмана. 1723 року за наказом Петра І його разом з Павлом Полуботком кинули у в’ язницю. Згодом Миколу Ханенка випустили, він воював у російсько-турецькій війні, був генеральним хорунжим і генеральним бунчужним. 1745 року брав участь в іншій козацькій депутації, яка домагалася відновлення гетьманства, скасованого Анною Іоаннівною. Цього разу місія пройшла успішно. Послів ніхто не арештовував, і імператриця Єлизавета Петрівна призначила гетьманом України Кирила Розумовського. В « Історії русів » Ханенко фігурує у складі обох місій. Тут автор не мусив нічого вигадувати.
Оглоблин вважав, що співавтором « Історії русів » міг бути син Миколи Ханенка Василь, який очевидно мав доступ до батькового архіву. Василь Ханенко( бл. 1730— після 1790) був помітною постаттю у шляхетському товаристві Новгорода-Сіверського другої половини XVIII століття. В 1787 році під час поїздки Катерини II у Крим він зустрічався з імператрицею і ймовірно ділився спогадами про її чоловіка й попередника на російському престолі Петра III. Цікава, напевно, була розмова: Петра убили в результаті перевороту, який влаштувала Катерина. Але Ханенко не мав особливих підстав зва
156 Оглоблін О. П. До питання про автора « Истории Русов ».— К.: Інститут історії НАНУ, 1998.- С. 72.
140