Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л і д у
Він також вказав на інші фрагменти « Історії русів », з яких випливає обізнаність автора з топографією Новгорода-Сіверського і околиць. На думку Оглоблина, не було сумніву, що автор походив з самого Новгорода-Сіверського або сусідніх країв154.
Вірний своєму дослідницькому методу, Оглоблин спостеріг ще одну схильність автора, яка виказує його знайомство з північносхідною Україною. Він легко оперує прізвищами новгород-сіверських сімей, описуючи вигадані події, або вписує людей з місцевими прізвищами у справжні історичні епізоди. Оглоблин завважив, що автору « Історії русів » була особливо дорога новгород-сіверська родина Худорб— вона згадується у тексті найчастіше. Вперше прізвище Худорба трапляється під 1648 роком, на світанку Гетьманату. За наказом Богдана Хмельницького, полковник Кіндрат Худорба( Худорбай) начебто повів свій полк на Сіверщину. Полковник Худорба не просто грає помітну роль у повстанні Хмельницького, а й виконує священну місію— визволяє малу батьківщину автора « Історії русів » з-під польського ярма. Мабуть, той самий полковник Худорба рятує частину козацького війська від неминучої поразки в 1655 році. Через п’ ять років він веде уманський полк на Сіверщину і разом з іншими полковниками вибиває польську армію з Києва, Чернігова, Новгорода-Сіверського і Стародуба. Востаннє Худорби згадуються в « Історії русів » під 1708 роком: новгород-сіверський хорунжий Павло Худорба зустрічається з царем Петром І у селі Погребках і повідомляє, що козаки готові здати місто, захоплене перед тим шведами.
Оглоблин вважав, що всі чотири епізоди, в яких фігурують героїчні Худорби,— вигадки анонімного автора, але виявилося, що на Сіверщині справді існувала родина Худорб. Оглоблин знайшов відомості про багатьох Худорб, які жили там у XVIII— на початку XIX століття. Найвідоміший із них— Архип Худорба, наприкінці 1770-х років він дослужився до чину сотника Стародубського полку. Худорби отримали російське дворянство на підставі родоводу, який починався з такого собі Михайла Кіндратовича Худорби. Схоже, що « Історія русів » подовжує генеалогічне дерево Худорб до XVII століття і знаходить Михайлу Худорбі батька— того самого заслуженого
154 Оглоблін О. П. До питання про автора « Истории Русов ».— К.: Інститут історії НАНУ, 1998.- С. 41.
138