Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л і д у
ня і хотів надолужити те, що не вдалося взяти в університеті. Оглоблин поєднував глибокий інтерес до соціально-економічної історії з українською тематикою. Молодий дослідник опинився в одному академічному таборі з Михайлом Слабченком— той у двадцятих роках ще вірив у комуністичне майбутнє України і конфліктував зі старшим поколінням українських істориків на чолі з Михайлом Грушевським. Влада з недовірою ставилася до обох таборів. 1930 року Оглоблина ненадовго заарештували; згодом його змусили зректися свого покійного вчителя по Київському університету, видатного історика Митрофана Довнар-Запольського. Тридцяті роки важко назвати щасливими часами в житті Оглоблина, але з початком Другої світової війни він знову опинився у фаворі. Разом з іншими істориками йому доручили опікуватися радянізацією історичного цеху Західної України, яку щойно приєднали до УРСР. Але на цей момент Оглоблин уже не мав ілюзій про радянську владу.
Напад німців на СРСР 22 червня 1941 року оприявнив справжнє ставлення Оглоблина до радянського режиму. У вересні 1941-го, коли німці підійшли до Києва, а начальство, колеги і учні Оглоблина по Інституту історії АН УРСР від’ їжджали в евакуацію, він вирішив лишитися в місті. 19 вересня німці захопили Київ. Через два дні— поворот абсолютно несподіваний: 42-річного Олександра Оглоблина призначили міським головою окупованого Києва. Його переконали зайняти цю посаду члени Організації українських націоналістів; у сподіванні здобути незалежність західноукраїнські націонал-радикали робили ставку на нацистську Німеччину. Оунівці переконали Оглоблина обіцянками, що він зможе українізувати громадське й культурне життя міста. Націоналістам потрібна була людина, яку поважатимуть і німці, і кияни. 21 вересня окупаційна влада призначила Оглоблина на нову посаду. Невдовзі всі сторони побачили, що це була помилка. Оглоблин справді багато зробив для українського культурного відродження у місті, але майже не впливав на реальний хід подій під німецькою окупацією. Німці, своєю чергою, вважали Оглоблина поганим адміністратором, який лізе в їхні справи. 25 жовтня, пропрацювавши міським головою якийсь місяць, Оглоблин подав у відставку147.
147 Про життя і діяльність Оглоблина див.: Винар, Любомир. Олександер Петрович Оглоблин( 1899-1992): Біографічна студія.— Нью-Йорк, 1994; Верба, Ігор. Олек
134