Ч а с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л і д у
ми за статті в радянських наукових журналах. 1929-го Возняк, лишаючись у Львові, прийняв пропозицію стати академіком ВУАН. Щедра пропозиція для науковця, який не мав академічної посади, але невдовзі все це закінчилося. На початку 1930-х років в УРСР почалися чистки українських кадрів і членство Возняка в Академії наук скасували. Вознякові пощастило жити поза сферою досяжності радянської влади— багато його колег по академії, зокрема Михайло Слабченко, опинилися у сталінських таборах. У Львові він мав свободу, але геть не мав грошей. У міжвоєнний період Возняк сидів без роботи130.
Михайло Возняк у своїй науковій роботі ігнорував політичні кордони, які ділили Україну в першій половині XX століття. Зміст монографії « Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика »( 1939), в якій ідеться про історію « російської України », найкращий доказ цьому.
Назва Вознякової книжки одразу показує, що він відкидав попередні гіпотези про авторство Кониського і Полетик. Він був абсолютно переконаний і зробив усе можливе, аби переконати читачів, що справжнім автором « Історії русів » був не хто інший, як канцлер Російської імперії Олександр Безбородько. Возняк, за його словами, відштовхувався не від книжки Слабченка 1925 року чи статті Яковліва 1937-го, а від розвідки Володимира Іконнікова про російську історіографію. Він прочитав її 1920 року, коли готував « Історію української літератури », і був вражений ремаркою Іконнікова про текстуальні паралелі між « Краткой летописью Малой России », яку 1777 року видав у Петербурзі Василь Рубан, та « Історією русів ». Возняк подумав про можливий зв’ язок Безбородька з « Історією русів », але не зміг тоді знайти тексту « Краткой летописи »— в польських бібліотеках її не було. Він облишив свої здогади і переключився на інші теми. Книжка Слабченка 1925 року спонукала Возняка повернутися до пошуків « Краткой летописи ». Нарешті в кінці тридцятих років йому вдалося випозичити текст через бібліотеку Академії наук у Ленінграді131.
130 Возняк М Історія української літератури: У з т.— Львів, 1920-1924; про життя і діяльність Возняка див.: Нечиталюк М. та ін. « Честь праці!»: Академік Михайло Возняк у спогадах та публікаціях.— Львів, 2000.— С. 9-178.
131 Возняк М. Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика(« Исторія Русовь » у літературі й науці).— Львів-К., 1939.— С. 137.
122