Р озділ 5. К озацький князь
Роль самого Рубана у цьому проекті— упорядник, редактор і публікатор. Він додав географічний опис України і список церковних ієрархів, отриманий від українських друзів. Рубан заявляв, що дістав текст « Краткой летописи », яка закінчувалася подіями 1734 року і була доведена Безбородьком до 1776-го, від свого колишнього викладача по Київській академії архієпископа Георгія Кониського. На цьому дивні паралелі між виданням Рубана та « Історією русів » тільки починалися. Далі Рубан заявив, що текст, який йому передав Кониський, укладали писарі при різних козацьких гетьманах, починаючи від Богдана Хмельницького і закінчуючи Данилом Апостолом. Це твердження явно вплинуло на автора « Історії русів », який зазначив не тільки те, що його текст походить від Кониського, а й те, що серед його джерел—« журналы достопамятностей и деяний национальных » з часів Богдана Хмельницького. « Не нужно здесь писать о тех приключениях, которые малороссийский народ имел прежде четырнадцатого века,— написав Рубан у передмові.— Дела его соединены с прочими российского народа, которого история многими писателями в свет издана и издается ». Автор « Історії русів » мав ту саму думку: « История Малой России до времен нашествия на нее татар, с ханом их Батыем, соединена с историею всея России, или она-то и есть единственная история российская » 123.
Підстав не вірити, що Рубан отримав літопис від Кониського, немає. Він справді підтримував зв’ язок з могильовським архієпископом і навіть надрукував дві його промови в журналах, якими енергійно займався в 1770-х роках. Одну промову Кониський виголосив у Москві 1762 року під час вінчання Катерини II на царство, другу— перед польським королем Станіславом Понятовським у 1765-му. Кониського знали і поважали в Петербурзі, згадка про нього в першій книжці з української історії, надрукованій в Російській імперії з часів київського « Синопсису » 1674 року, жодним чином не могла підірвати репутацію видавця. Однак літопис, опублікований Рубаном і ймовірно отриманий від Кониського, був далеко не оригінальним. Це варіант тексту, відомого під назвою « Краткое описаніе Малороссіи », який почав циркулювати в Україні у 1740-х роках;
123 Цит. за: Возняк М. Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика(« Исторія Русовъ » у літературі й науці).— Львів-К., 1939.— С. 148-149. Исторія Русовъ.— С. і, іі, і у.
117