Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л ід у
і Запорозької Січі. Визнанням наукових заслуг Слабченка у вересні 1929 року стало звання академіка ВУАН120.
Слабченко сформулював гіпотезу про авторство Олександра Безбородька в першому томі своїх « Матеріалів до економічно-соціальної історії України XIX століття »( 1925)- У розділі « Шляхетська історіографія » він писав про « Історію русів » як про історіографічний інструмент української шляхти в боротьбі за рівні права з російським дворянством. Він скептично ставився до версії, що « Історію русів » могли написати Григорій або Василь Полетики, і завважував, що наявні джерела про це жодним чином не свідчать. Полетики справді збирали історичні матеріали, але це не те саме, що написати історичний наратив, не кажучи вже про твір масштабу « Історії русів ». Той факт, що Яків Полетика, онук Григорія, зробив для себе копію « Історії русів » зі списку, відкритого наприкінці 1820-х років, на думку Слабченка, явно свідчив про те, що Полетики не мали нічого спільного з написанням цього твору121.
Якщо не Полетики, то хто? Слабченко вважав, що сліди ведуть до Олександра Безбородька. Його гіпотеза спиралася на текстуальні паралелі між « Історією русів » і текстами самого Безбородька. Твір, який привернув особливу увагу Слабченка, вийшов друком у Петербурзі 1777 року. Він називався « Краткая летопись Малой России с 1506 по 1776 год, с изъявлением настоящего образа тамошнего правления и с приобщением списка прежде бывших гетманов, генеральных старшин, полковников и иерархов ». Книжку опублікував Василь Рубан, випускник Київської академії, колишній секретар князя Григорія Потьомкіна і видавець перших російських журналів. У вступі було сказано, що завершальний розділ « летописи », який охоплює період з 1734 по 1776 рік, а також опис форм урядування і список посадовців Гетьманату уклав київський полковник і статссекретар імператриці Катерини II Олександр Безбородько122.
120 Про Слабченка та його праці див.: Заруба, Віктор. Історик держави і права України академік Михайло Слабченко( 1882-1952).— Дніпропетровськ, 2004.— с. 47-232.
121 Слабченко, Михайло. Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX століття.— Одеса: ДВУ, 1925.— Т. і.— С. 103-105.
122 Краткая летопись Малыя Россіи с 1506 по 1776 годъ, съ изьявленіемь настоящаго образа тамошняго правленія и съ приобщеніемь списка прежде бывшихъ гетмановъ, генеральныхъ старшинъ, полковниковъ и ієрархові ».— СПб., 1777.
и б