Ча с т и н а д р у г а. П о х о л о д н о м у с л ід у
« М ысль, ч то я стою над м оги лою автора“ И стории Р усов”, не оставляла м еня. П усть лож на идея этой книги, идея отож дествления стар ого ко- зацкого порядка с п оняти ем о“ вол ьн о сти” и взгляд на представи телей“ стар и н ы” как на тво р ц о в“ сам о б ы тн о сти”. Н аука и факты и стории вы яснили фальш ь этого взгляда, показали истинны й характер м алороссийской истории и ее дем ократические начала. Но за этой книгой остается горячая лю бовь к родине, ж и вость и блеск рассказа, подробности, взяты е из неписанны х источников и преданий, которы е служили подсп орьем целой серии и сториков » 109.
Горленко намагався узгодити своє бачення « Історії русів », як патріотичного твору, з критичною думкою Костомарова, який вбачав у ній прояв консервативного мислення поміщицьких верств. Перед Драгомановим, коли він читав статтю Горленка, така проблема не стояла. Аргументи Горленка його переконали, і він охоче прийняв гіпотезу, що автор « Історії русів »— Василь Полетика. 1894 року, через рік після публікації архівних знахідок Горленка, Драгоманов написав: « Першим проявом політичного лібералізму українського треба признати“ Исторію Русовъ” Псевдо-Кониського, котра, як тепер можна сказати, вийшла з сім’ ї Полетик [...].( Треба зауважити, що ще батько автора“ Исторіи русовъ”, Гр. Полетика, депутат 1767 р., був один з немногих тодішніх українських козацько-шляхетських лібералів— противників кріпацтва). На щастя, на сей раз лібералізм явився вкупі з демократизмом, відповідно тим розмовам про увільнення кріпаків, що велись у європейсько-російській громаді й навіть в урядових кругах ще в часи Олександра І » 110.
У гіпотезі Горленка про авторство Василя Полетики Драгоманов знайшов підтвердження своєму давньому переконанню: « Історія русів »— продукт ліберальної епохи Олександра І, а тому її можна вважати предтечею не тільки українського національного руху в цілому, а і його ліберальної і федералістської течії. Він вважав автора трактату передвісником ідеї конституційного устрою Росії та автономії для російських провінцій, зокрема України. За Драгомановим, автор « Історії русів » « був великий політичний патріот“ Малороссійскаго Отечества”, по-своєму автономіст, але при тому не сепаратист, і всього менше патріот етнографічний. Він ідеалізував
109 Там само.— С. 76. 110 Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну.— К.: Криниця, 1917.— С. 8.
108