Ча с т и н а д р у г а . П о х о л о д н о м у с л ід у
новоиспеченных Екатериною II малороссийских дворян , усвоившим себе великорусские барские взгляды и применившим их произвольно к старине своей родины ». Але навіть виступаючи проти « панської » ідеології « Історії русів », Костомаров не зміг повністю уникнути магії цього твору . Подібно до автора « Історії русів », непривабні для батьківщини речі Костомаров пояснює « несправедливостью и суровостью правительственных лиц великорусских ». Проте , на відміну від Великдана та інших українських поміщиків , він пов ’ язує проблеми не з росіянами в цілому , а з російським дворянством і державним апаратом97 .
Стаття Костомарова заохотила Михайла Драгоманова повернутися до « Історії русів ». На той час він уже був політичним емігрантом , а не професором Київського університету , і жив у Женеві . На карповську критику « Історії русів » Драгоманов не відповів . Інша справа — стаття Костомарова : співвітчизник-українець критикував текст , який Драгоманову вважався наріжним каменем у розвитку української політичної думки . Він відповів у газеті « Порядок », тому самому петербурзькому виданні , де Костомаров опублікував статтю про поїздку в Батурин . Стаття Драгоманова , підписана криптонімом В . К ., називалася « В защиту неизвестного покойника автора “ Истории Русов , или Малой России ”». Ця дивна назва відображала одну з головних тез статті : запекла полеміка з давно покійним автором « Історії русів » — справа марна і навіть шкідлива . Драгоманов писав : «... ученые заметали в ней множество неточностей , признали ее подделкой и стали говорить о ней с пренебрежением и даже с известною досадою ». Йшлося тут швидше за все не тільки про Костомарова , а й про брутальний стиль Карпова . « Но , кажется , — продовжував Драгоманов , — уже пора бы с полным спокойствием отнестись к этому , во всяком случае , замечательному литературному памятнику ... а главное , оценить дух и общественное значение “ Истории Русов ” не как сочинения научного , но как трактата политического ».
Загальне ставлення Драгоманова до « Історії русів », як передусім політичного памфлета , від початку 1870-х років не змінилося , але цього разу він розвинув його набагато детальніше . Заперечую
97 Костомаров , Николай . Из поездки в Батурин в 1878 году // Порядок . — 1881 . — 8 ( 22 ) апреля (№ 97 ). — С . 2 . Пор .: Возняк М . Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика (« Исторія Русовъ » у літературі й науці ). — Львів-К ., 1939 . — С . 52 .
98