працював у головному комітеті УСД Спілки, Після закінчення університету( 1908) через політичні репресії тривалий час не зміг влаштуватись на роботу за фахом, недовго працював урядовцем у Державному банку. Після випускного іспиту 1909 р. М. Галаганові була запропонована посада на кафедрі хімії Київського університету, але його « неблагонадійність » стала на заваді. У 1910— 1911 рр. відбував службу до армії. Протягом 1911— 1914 рр.— урядовець банку, урядовець із особливих доручень Чернігівської фінансової палати. За років Першої світової війни прапорщик М. Галаган брав участь у військових діях російської армії.
Після Лютневої революції— учасник відновлювальної конференції УСДРП( 4— 6. VI. 1917), що відбувалися в Києві. Всупереч пропозиціям колишніх « спілчан » відновити діяльність УСД Спілки на старих засадах, М. Галаган висловився за співпрацю і злиття з УСДРП, тим більше, як писав він, « питання про автономію України, яке раніше розділяло українських соціал-демократів « спілчан » і членів УСДРП », тепер уже не стояло на перешкоді, бо й « спілчане » цей постулат мали, на його думку, « без застережень прийняти ». Він остаточно розірвав зв’ язки із колишніми партійними однодумцями і приєднався до УСДРП.
Був делегатом II і III Всеукраїнських військових з’ їздів. З 6^1.1917 р.— прапорщик Українського полку ім. Б. Хмельницького. На III Всеукраїнському військовому з’ їзді кооптований до Всеукраїнської ради військових депутатів. Від фракції УСДРП увійшов до складу Малої Ради та до комісії законодавчих внесень. 6. ХІІ. 1917 р. М. Галаган і Є. Онацький за дорученням УЦР виїхали на Кубань і Дон, де провадили переговори з регіональними урядами про створення федеративного уряду Росії. 1918 р. був представником УНР при урядах Південно-Східного Союзу, Дону, Закавказзя. У січні 1918 р. очолив комісію законодавчих внесень УЦР. Як дипломатичний представник УНР 5. ІУ. 1918 р. виїхав до Румунії.
За Української Держави очолював департамент у Міністерстві здоров’ я. Був одним із членів Українського національного союзу та брав безпосередню участь у підготовці повстання проти гетьмана. За дорученням ЦК УСДРП входив до ревкому, який здійснив антигетьманське повстання у Києві. 14. ХІІ. 1918 р. ревком призначив його комісаром Міністерства військових справ. У січні 1919 р. очолив надзвичайну дипломатичну місію УНР в Угорщині.
Після підписання урядом Варшавського договору М. Галаган 26. VIII. 1920 р. подав у відставку й емігрував до Відня, згодом— до Праги. У ЧСР він був організатором і головою українських громадських організацій на еміграції, зокрема у 1927— 1939 рр. очолював Українську громаду, викладав в Українському вільному університеті.
Залишив чотиритомне видання спогадів, де багато уваги надав історії національно-визвольних змагань в Україні, передовсім зовнішній політиці УЦР.
У травні 1945 р. вивезений совєтською контррозвідкою з Праги до Києва, де й загинув у Лук’ янівській в’ язниці.
80