ВСТУП
Історія діяльності Української Центральної Ради — одна з найяскравіших сторінок українського минулого . З моменту свого виникнення ( 3 — 7ЛII . 1917 *) Центральна Рада виступала організатором і лідером українського національно-визвольного руху , який охопив широкі верстви українського народу . Першою акцією Центральної Ради стала українська маніфестація у Києві 19.111.1917 р ., що мала виразний національно-політичний характер та в якій взяло участь близько 100 тис . чоловік . її учасники на заклик голови УЦР М . Грушевського « одностайно і однодушно всім стати на велике діло і не спочити , і рук не спустити , доки не збудуємо тої автономії вільної України », дружно заприсяглися йти до проголошеної мети .
Всеукраїнський національний конгрес , організований та проведений Центральною Радою 6 — 8ЛV . 1917 р ., зібрав у Києві не лише представників різних територій України , а й окремих українських громад-колоній Росії ( Кубань , Москва , Петроград , Ростов-на-Дону , Саратов та ін .). Ще ширшою була географія привітань , які надійшли на адресу конгресу . За різними джерелами , в роботі конгресу брали участь від 700 до 1500 делегатів з вирішальним та дорадчим голосами . Навіть російська преса змушена була визнати його « своєрідним українським національним паломництвом ». Чи не найактивнішим на конгресі було селянство , якому традиційно закидали брак національної свідомості . Саме селяни першими на конгресі виступили з вимогою зняти в сквері напроти Київського університету монумент Миколи І , а на тому місці встановити пам ’ ятник Т . Шевченкові .
За ініціативи Центральної Ради проводились губернські та повітові національні з ’ їзди , а також всеукраїнські з ’ їзди — селянські , військові , робітничі , професійні , громадських організацій . Активний діяч української революції , член УЦР М . Шаповал згодом писав : « Ми розгойдали всю Україну з ’ їздами , зборами , універсалами , маніфестаціями ! Організації росли , як гриби після дощу , люд метушився , агітував , організовувався . І так росла наша сила ».
Від заснування Центральна Рада була інституцією надстановою . На відміну від окремих політичних партій , вона захищала інтереси не якогось одного стану , а перша публічно й відверто почала говорити від імені нації та про потреби нації . Саме в тому її видатна історична заслуга і саме так бачилося її головне завдання М . Грушевському . « Центральна Рада повинна бути центром українського політичного життя , — відзначив він на Всеукраїнському національному конгресі 8 . IV . 1917 р ., — вона повинна довершити організацію краю , повинна освідомлювати найширші маси України в політичних завданнях , що тим самим являється і освідомленням національним ». Центральна Рада не нехтувала можливостями широко та постійно звертатись до народу . І хоча в такій політиці був елемент популізму , вона сприяла мобілізації мас , піднесенню їх національної свідомості , робила їх активним чинником суспільного життя . « Однині самі будемо творити наше життя », — закликала українців Центральна Рада І Універсалом . Ця проста ,
Усі дати до 15 . II . 1918 р . подано за юліанським календарем , з 1 . III . 1918 р . — за григоріанським .
5